Рівне Медіа

Викуплену на аукціоні будівлю в Острозі чоловік оновлює під багатоквартирний будинок

Сьогодні острожани, попри свою невелику чисельність (за різними даними населення міста Острог ледь перевищує 15 тисяч), активно беруть участь в процесах приватизації, інвестуючи кошти в колишні державні та комунальні активи, запускаючи нові бізнеси та створюючи нові робочі місця.

Острожанин Алік Кучернюк розповів про свій багаторічний досвід участі у приватизації, реновації занедбаних об’єктів, а також та про плани щодо їхнього розвитку.

– Алік Леонтійович, 22 травня 2020 року відбувся прозорий аукціон з приватизації двоповерхової будівлі лабораторії, що по вулиці Сагайдачного, 49 у місті Острог. З-поміж трьох його учасників ви вибороли право її придбати. Як ви дізналися про можливість приватизовувати державне майно?

Перший свій об’єкт ми приватизували років п’ять чи й шість тому, вже тепер точно і не пригадую. Це був пологовий будинок. Але він продавався ще за іншою процедурою, по оголошенню в газеті. А от про можливість брати участь в електронних торгах через площадку Prozorro.Продажі ми дізналися трохи більше як рік тому. І з того часу переглядаємо оголошення періодично. Правда, цікавимося здебільшого об’єктами у нашому місті. Так і натрапили на цей аукціон і купили.

– Цей об’єкт ви придбали як фізична особа. Чи займаєтеся бізнесом? І якщо так, то яким?

– Займаюся пасажирськими і вантажними автомобільними перевезеннями.

– А цю будівлю придбали з якою метою?

– Після того, як ми її добре оглянули, то одразу виникла ідея переробити її на багатоквартирний будинок з недорогими, доступними за ціною малометражними (одно- максимум двокімнатними) квартирами. 

У мене досить широке коло спілкування. І я розумію, що зараз у нашому місті є досить значний попит на недороге житло. Бо є ж багато людей, яким нема де “перебитись”. Живуть по квартирах, у батьків. Подивилися ми цю будівлю і подумали, що можна було б перепланувати її трохи, зробити “розбивку” на невеликі квартири. Пригадалося, як я колись у 90-х роках також купував для себе недобудовану квартиру. Коли я її придбав, то здані були тільки “коробка” й ліфт, а далі вже хто як хотів, так і доробляв собі ці квартири. От і у нас така ідея з’явилася: зробити щось на зразок цього і у цій будівлі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "З молотка" продають будівлю в Острозі

– Але ж ця будівля невелика, двоповерхова…

– Так, але ж і наше місто також не таке велике, щоб дев’ятиповерхові житлові будинки споруджувати.

– Тобто, плануєте освоювати цей об’єкт, не змінюючи його поверховість?

– Так. І стосовно його нового призначення поки що інші ідеї не прийшли. Та, зрештою, я не думаю, що якщо взяти будинок на 100-200 квартир, то їх буде можливість продати у нашому місті. А невеличких одно-двокімнатних квартир штук 20 тут вийде. Це не так вже й мало для такого містечка, як Острог.

– Думаєте, буде на них попит, зважаючи на те, що місто невелике?

– Я думаю, що все залежить від ціни. Пригадую себе молодим: якби тоді у мене була така можливість за 5-6 тисяч доларів взяти просто готові стіни, то я б вважав за щастя для початку такий варіант. А тепер у молодих вже є можливість поїхати заробити на рік-два. Після повернення хочеться десь зачепитись, але вже на своєму. На щось більше так швидко не заробиш. От і вихід.

– Які у вас були аргументи на користь придбання цієї будівлі?

– Найперше те, що вона сама по собі не дуже стара, та й ціна достатньо прийнятна. Після придбання ми добре обдивилися її. Там де-не-де дах тік, трохи під фундамент затікало. Але це можна вважати несуттєвим. То ми це зробили. А ще одразу провели світло окремо, бо воно там йшло від загального. В регіональних електромережах завели свою окрему лінію. 

Але за два тижні після аукціону з приватизації цього об’єкта ми взяли участь ще в одному. Правда, на той раз на продаж виставлялося комунальне майно міста – гаражі. Ми і їх придбали, не вагаючись, бо нам дуже сподобалося місце їх розташування. Вони були закинуті й доволі зруйновані. Та, оглянувши їх, я зрозумів, що є шанс їх відновити. Тож, не вагаючись, взяв участь в аукціоні й переміг. Але оскільки їх треба було рятувати у буквальному розумінні того слова, то я відклав роботи на першому об’єкті і зайнявся новопридбаним.

– А перший закинули на час?

– Не зовсім. Навіть зараз ця будівля вже потихеньку працює на себе. Хоч і не за обраним для неї призначенням. У мене є товариш, який мав бажання займатися вирощуванням грибів. Прийшов зі мною на об’єкт одного разу, обдивився все, і каже, що абсолютно підійшло б це приміщення для початку цього його бізнесу. Адже там не просто собі підвали, а колишнє бомбосховище. І попросився спробувати там гриби вирощувати. І от він вже, напевно, більш як півроку вирощує їх у цьому приміщенні. Вже й збут налагодив. А я за той час доведу до ладу гаражі і повернуся до цього об’єкта.

– А зараз хіба це приміщення вже не має статусу бомбосховища?

– Ні, зараз вже ні.

– А гаражі де знаходяться?

– По вул. Черепки, 4а, тут же, в Острозі. По дорозі на так звану Дамбу (Хмельницьке водосховище). У нашому місті це район новобудов. Там поруч склади. З іншого боку – житлові будівлі.

– За скільки ви їх придбали?

– З усіма податками і платежами це десь в районі 308 тисяч гривень. Якщо врахувати, що у них не маленька площа (20,5х12 м), то придбання можна вважати вигідним.

– І що вже вдалося зробити?

– Вони були закинуті і в досить занедбаному стані. Тому одразу як їх придбали, кинулись відновлювати. Часу гаяти не можна було, бо там геть задня стіна впала, попадали плити перекриття. Ми це все відбудовували, плити знімали, клали нові, зверху дах вже робили по плитах. Звичайний, дерев’яний, бо ті, що тепер ставлять, не практичні. Я вже з цим зіштовхувався.

Фактично, зараз ці гаражі вже на стадії завершення. Мало того, що ми вже їх відмурували, перекрили, ми вже їх і потинькували, і поміняли ворота. Сьогодні це вже добротна, гарна будівля. Про розруху нагадують хіба що старі фотографії. Добігає кінця і приватизація землі. Вже зробили експертну оцінку ділянки і тепер, як заберемо документ про експертну оцінку, то буквально впродовж місяця вся процедура приватизації земельної ділянки, на якій розташований об’єкт, буде завершена. І тоді можна буде думати вже про попередній об’єкт. Ще трошки залишилося.

До слова, там на ділянці пожежна водойма чудова. Дуже велика. І головне, що вже готова. Я колись у себе поруч з домом викопав ставка. Хотілося, щоб вдома був ставок. Мав проблеми, платив штрафи, щоб узаконити. А тут є готовий. І мені це дуже подобається. Це одне. Друге – самі гаражі дуже відповідні для мого основного бізнесу за розміром. Ті гаражі, що у мене зараз є, як у підприємця, що займається перевезеннями (вони теж перероблені з колишніх гаражів Облспоживспілки), надто низькі. У мене техніка потужна, вантажівки високі. Ці гаражі мені підійшли б може навіть більше, ніж ті, які використовую зараз. Може, сюди б і переїхав зі своїм автотранспортним парком. А ті б залишив. Це один із варіантів майбутнього використання для них

Хоча є у мене в планах і зробити станцію технічного обслуговування. Розумію, що попит є, бо я постійно заїжджаю машину ремонтувати. А ремонтувати доводиться доволі часто, бо вже не зовсім нова. І ще ніхто мене не зустрічав, як то кажуть, “з хлібом-сіллю”. Завжди заздалегідь просишся до них по запису. Тому одна з ідей щодо використання цих гаражів – облаштувати тут станцію технічного обслуговування.

– А до якого варіанту використання все-таки схиляєтеся?

– Насправді робочих варіантів є аж три. Крім двох описаних, є ще одна ідея. У мене товариш зараз мешкає в США. Ми з ним товаришуємо з дитинства. Фактично, у всіх наших задумках він виступає основним інвестором, бо у мене не вистачило б прибутку із власного бізнесу. І от він дуже загорівся виготовляти в цих приміщеннях блоки для будівництва. Екологічно чисті. Береться купити станки. Каже: “и Розмістимо їх у цьому приміщенні і будемо випускати блоки”. Я, правда, вагаюся, бо не дуже розумію ці новації. Я люблю йти перевіреним шляхом. Для мене автомобілі – більш звичні. І я в них розуміюся, а в запропонованому товаришем бізнесі – ні. Але остаточно цього варіанту не відкидаю. Ті станки коштують 60 000 доларів. Кажу другові: “Якщо ти хочеш їх купувати, ризикувати у випадку, якщо потім цей бізнес не піде, то, будь ласка, але я в цьому фінансової участі не братиму. Будь ласка, купуй. Місце є, я розміщу”. Так що остаточного рішення ще немає.

– Скільки станом на сьогодні вам вже довелося вкласти в ці гаражі?

– Сума ця для мене, чесно кажучи, несподівана. Я не думав, що доведеться аж так багато вкласти. Купив їх, якщо врахувати усі платежі, за 15 тисяч доларів, а щоб відбудувати все, обійшлося мені ще у 25 тисяч доларів. Трохи несподівано. Витрати здійснювалися потроху, в міру необхідності. А як підбили остаточні видатки, то навіть трохи здивувалися. Тому, якщо чесно сказати, це дороге задоволення.

– А чи з’являться додаткові робочі місця після введення їх в експлуатацію?

– Так, звісно. У мене ж тільки дві руки. Тому, щоб працювало все, потрібні додаткові робочі руки, на якому б варіанті ми не зупинилися. Скажімо, якщо все-таки зійдемося на тому, що виготовлятимемо тут будівельні блоки, то мені важко сказати, адже не заглиблювався у технологічний процес. Але ж, на моє розуміння, це потребуватиме хоча б від 5 до 10 працівників. Якщо оберемо варіант станції технічного обслуговування автомобілів, то це буде чоловік 3-4.

За інформацією Фонду державного майна України. 

Читати також