Тероборонівець Богдан Цуман із Рівненщини не міг уявити, з якою загрозою стикнеться Україна у 2022 році.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Богдан не став чекати — пішов до військкомату. Зараз, уже після поранення, він продовжує службу, але визнає: війна змінює кожного, і найважливіше в ній — підтримка побратимів.
Історію бійця оприлюднили в 60-му окремому батальйоні сил ТрО "Поліські вовки".
Богдан Цуман родом із села Яринівка, що на Сарненщині. Чоловікові - 28 років, і війна для нього почалася не у 2022-му, а ще в 2019-му. Тоді він служив у Національній гвардії в Харкові за контрактом.
«Ми виїжджали в зону ООС на Луганський напрямок, ситуація тоді була зовсім іншою. Війна у 2019-му та зараз — це різні речі. Було простіше», — ділиться герой.
Богдан припускав, що росіяни готуються наступати, це обговорювали між собою військовослужбовці.
«На Луганщині тихіше стало — на війні це завжди насторожує».
Напередодні повномасштабного вторгнення у 2022 році він звільнився з контракту, але вже за місяць добровільно пішов у ТрО. Спочатку мав їхати до Харкова, у частину, де служив, але не дістався туди – почалися активні бойові дії. Згодом він долучився до 60-ого батальйону «Поліські вовки» 104-ї окремої бригади сил ТрО, де знову виконував обов’язки стрільця.
Під час "повномасштабки" чоловік воював на Бахмутському та Куп’янському напрямках, де отримав осколкове поранення голови.
«Піхота — це ті, хто тримають фронт. Усе летить прямо на нас», — говорить Богдан.
«Війна — це важко. Психологічно, морально, фізично — як кому. Але ми тримаємось один за одного».
Чоловік шукає мотивацію в собі, родині, у підтримці побратимів. Попри поранення й важкий досвід, Богдан продовжує нести службу, адже для нього захист Батьківщини— це не просто боротьба, а обов’язок перед країною та побратимами.
«Ресурс на фронті необхідний, змінювати людей треба. Але кожен сам має знайти відповіді на свої внутрішні питання і прийняти рішення»,— зазначає Богдан.
