Катя із позивним «Кет» працює кухаркою медичної роти 104-ї бригади ТрО «Горинь».
Про це повідомляють на Фейсбук-сторінці бригади.
Дівчина - з Полісся.
«Пішла не через романтику. Хотілось змін та бути потрібною», — згадує вона.
Спершу запропонували стати кухарем. Відмовлялась.
«Подумала: ну хто хоче тягати казани? Але потім — чому ні? Прийняла. І вже два роки готую для тих, хто рятує інших».
У ротаціях була на Запоріжжі, під Куп’янськом. Працює в тилу, але під ворожим небом.
«Найважче — бачити поранених дітей. До всього звикаєш, але не до цього».
Готує на декілька десятків людей. У складі кухні — троє. Її день — це ранній підйом, жар, спека, шум казанів та купа роботи.
«Замість спортзалу — кухня. Каструлі — моє залізо. Ходжу, тягну, працюю. Замість зброї — ніж і ополоник».
В армії вона змінилася:
«Колись мовчала, прогиналась. А тут навчилась говорити "ні", відстоювати себе. Поважати себе. І це, мабуть, найважливіше».
До умов служби звикла легко. У вільний від роботи час читає, дивиться фільми, любить тишу. А от майбутнє — чітко бачить.
«У мене є плани. Великі. Але поки — тримаю при собі. Розповім, коли здійсню».
Закордон її не приваблює.
«Я була в Польщі — й відчула, що це не моє. Україна — моя країна. Тут я вдома. І тут я потрібна».
Її спокійна впертість — теж броня. І коли питаєш, чи не шкодує, що пішла, відповідає просто:
«Я змінилася, і саме заради цього було варто піти на службу».
