"Я не буду закопувати коханого як собаку": історія жінки, чоловік якої загинув в Маріуполі

Маріуполь перебуває в облозі понад два місяці. Упродовж цього часу там щодня гинуть люди — як військові, так і цивільні. 

Свого коханого чоловіка втратила у Маріуполі і Наталія Форманюк. Жінка залишилась сама з двома дітьми та була змушена втікати з міста і залишити тіло 32-річного Павла.

Повідомляє "Заборона".

Історія кохання цієї пари сягає ще у дитинство - саме з того часу вони дружили та були близькі. 

У 18 він закінчив курси матроса-моториста і пішов у перший рейс на маріупольському криголамі «Капітан Білоусов». Згодом він навіть пісню написав про цей криголам. 

Жінка була закохана у Павла та довго чекала на нього. Врешті у 2018 році закохані зійшлися. На той момент Наталя вже була заміжня і мала дитину. Вона покинула чоловіка та переїхала до Маріуполя. Згодом народилась ще одна дитина від Павла.

Однак, парі не судилося прожити разом довго. Коли почалась війна пара залишалась жити у Маріуполі. За словами Наталі, у них поступово почала закінчуватися вода.

Павло з сусідами домовився поїхати на джерело і набрати води. 

"Вранці 6 березня він прокинувся, вийшов на балкон та сказав, що не хоче нікуди сьогодні їхати. Але через пів години таки вдягнувся та пішов — сказав, що не може підвести сусідів, адже дав їм обіцянку", - розповідає Наталя.

Згодом у районі почався сильний обстріл і жінка хвилювалась за коханого. Коли вона побачила у дворі їхнє авто, то зраділа.Однак з машини вийшов військовий, а не Павло. 

«Налийте води», — сказав їй військовий. Вона подумала, що це для нього, і швидко вийшла на кухню. Потім він попросив увести з кімнати дітей і сісти.

«Павло потрапив під обстріл. Його більше немає», — швидко сказав солдат.

Сусіди пропонували Наталі закопати Павла у дворі.

"Але я не могла собі уявити, як я коханого чоловіка закопаю як собаку. Ні, я не згодна на це. Він не заслуговує на таке поховання", - зазначила вдова.

Коли вони з сім'єю пережили черговий обстріл, то вирішили звернутися до місцевого ритуального агенства. Поховати чоловіка під обстрілами було надто небезпечно. Тіло завезли у ангар, де тоді лежало багато загиблих. 

Цей ангар розташований неподалік «Азовсталі».

"Я розраховувала повернутися та поховати його по-людськи, але з кожним наступним днем надія на це зникала. Я не поховала його і мені немає за це пробачення. Дуже шкодую, що сварила його за те, що він курив на балконі. І що іноді вечорами пив коньяк. Краще б пив і курив далі, але був поруч. Велика частина мене, мого життя, моє найбільше кохання залишилося на вулиці Торговій, 65а", - коментує Наталя.

Зараз жінка з дітьми у безпеці.

Читайте також