"Я не люблю, коли мене жаліють": історія пораненого військового, який лікується на Рівненщині

Фото - Суспільне

Військовослужбовець Микола Огуй - родом з Полтавщини. Однак, уже два місяці лікується в обласному військовому госпіталі на Рівненщині.

Про це пише Суспільне.

Микола отримав поранення у лютому 2023 року під час боїв на Бахмутському напрямку. Куля та уламок міни пошкодили руку та травмували ногу.

"Просто не працює нога — це дуже незручно, і м'яз впирається, доволі неприємно, біль — терпима, але неприємна. Я не розгубився, зі мною були побратими, дай Бог, що "отрьохсотило" лише мене, а не ще когось", — розповідає військовий.

Чоловік родом з Полтавщини. Майже два місяці він перебуває на реабілітації у військовому госпіталі в Клевані. Перед цим у Дніпрі йому поставили металоконструкцію, яка допомагає фіксувати кістку. Як довго триватиме реабілітація, каже, визначать лікарі.

"Все буде добре, я не люблю, коли мене жаліють, не люблю жалості. Поклонів не потрібно, на мою думку, ми цього не потребуємо. Просто ставитися з повагою і все, не потрібно поклонів", — каже чоловік.

У цивільному житті чоловік працював електрозварювальником. У 2015 році пішов воювати в АТО, через два роки служби його демобілізували. З початком повномасштабного вторгнення призвали знову. Каже, захищати свій дім — обов'язок:

"Якщо ваш дім і загоряється і є шторка, що ви будете робити: гасити чи перейдете в іншу кімнату, бо там немає пожежі? Я буду гасити, бо це мій дім, країна. Моє зобов'язання — це більш ніж зобов'язання".

Про те, чим буде займатися після реабілітації, каже, вже визначився:

"Після лікування та реабілітації я повернуся в стрій до своїх побратимів. Я не хочу війни, і не хочу бути вбивцею, але я не хочу, щоб керував такий безлад. Вони (військові РФ, - ред) настільки хворі люди. Це моя, звичайно, особиста позиція. А від кого втікати, від самого себе? Я жив у себе вдома. Україна — це наш дім".

 

Читайте також