Юрій Кубай народився у Бабині, проте більшу частину життя провів у Рівному, де мав улюблену роботу та будував сімейне щастя.
Повідомляють у Рівненській міській раді.
“У Юри були просто золоті руки, він міг зробити все, що завгодно. І немає значення це для роботи чи вдома, все у нього в руках просто “горіло”, все виходило,” - згадує дружина Героя Ірина.
Війна забрала Юрія на 37-му році життя, 10 червня, у бою поблизу Комишувахи, на Луганщині.
Чоловік працював на будівництві, займався оздобленням фасадів, мав свою бригаду. І роботу цю він надзвичайно любив.
Війна прийшла до Юрія Кубая не один раз, а двічі. Спершу у 2015 році він боронив країну на Луганщині. Повернувся додому з контузією, але живий. А вже навесні цього року знову отримав повістку з військкомату.
“Він не міг дочекатися виклику, не міг, як то кажуть, всидіти, просто рвався туди... Він не міг спокійно слухати про те, що там робиться, не міг спокійно сприймати історії дітей. Це його злило найбільше... Юра любив свою країну, і хотів нас захистити, вберегти, хотів помститися за все зло проти тих, хто цього не може захиститися сам...” - пригадує Ірина.
Юрія згадують як добру, веселу, щиру людину, він просто заворожував людей навколо, мав багато друзів, адже до кожного знаходив підхід, кожного міг розвеселити та підняти настрій.
“Вибач, тату, що не зміг сказати тобі, що дуже тебе люблю. Я не думав, що так рано втрачу тебе. Ти був для мене прикладом. Я дуже тебе люблю та шаную. Вічна пам'ять, ти завжди є і будеш для мене Героєм,” - слова, від яких на очах з’являються сльози, написав на своїй сторінці у соцмережі 15-річний Дмитро, адже його тато тепер охороняє сім'ю та співвітчизників з небес.
Юрій захоплювався риболовлею. Мріяв, що повернеться з війни, візьме вудку і гайда на рибу...
“Я у будь-якому випадку повернуся!” - повторював дружині щоразу, телефонуючи з війни, повторював щиро, з усмішкою та упевненістю в голосі, що буде саме так...
Прощання з Юрієм Кубаєм відбудеться завтра, 16 червня, о 10.00 на майдані Незалежності у Рівному. Поховають Героя у Бабині, де живуть рідні.
