Боєць рівненської бригади тероборони Дмитро «Бражин», що справжнє кохання не зникає, а лише міцнішає у випробуваннях.
Любов для нього – це не лише почуття, а й сила, що допомагає тримати стрій, коли навколо війна.
Розповідають у пресслужбі бригади.
Як почалася ваша історія кохання?
"Вона прийшла влаштовуватися до мене на роботу. Дуже сподобалася. Я відразу відчув, що вона моя. Ми почали спілкуватися, проводити разом час, і я зрозумів, що це справжнє почуття. Після кількох побачень я познайомив Аню зі своїми батьками, і незабаром ми одружилися. Все було чудово. Народилася донька, і наше щастя здавалося безмежним. А потім почалася повномасштабна війна...".
Коли ви прийшли на війну?
"У перші дні вторгнення я не вагаючись пішов у військкомат, і так потрапив до лав 104-ї бригади. А далі – бойові будні, запеклі бої на Запорізькому, Херсонському, Донецькому, Сумському напрямках. Війна забирає багато, але вона навчила мене цінувати кожен день. Раніше ми сприймали життя буденно, зараз же розумієш, що найцінніше – це час, проведений із тими, кого любиш".
Як війна вплинула на ваші почуття?
"Вона зробила їх сильнішими. Кожне «Люблю» набуло глибшого сенсу, бо ти не знаєш, коли матимеш змогу сказати його знову. Одне повідомлення, одна світлина – і ти знову тримаєшся. Ми навчилися не сприймати кохання як щось буденне, а цінувати кожну мить".
Яка історія війни найбільше запам’яталася?
"Було багато моментів, які залишаться в пам’яті, але один з них особливий. Ми опинилися під щільним вогнем, коли ворожий дрон завис просто над нашими позиціями. Єдиним виходом було перебігти на інший фланг, але один з побратимів отримав поранення. Я зупинився, щоб витягти його з-під обстрілу. В той момент я не думав про ризик – лише про те, що він має повернутися додому, до своїх рідних. Ми дісталися укриття в останню мить, а вже за хвилину місце, де ми були, перетворилося на вирву. Такі моменти нагадують, що справжня любов – це не тільки романтика, а й готовність ризикувати заради тих, кого вважаєш сім’єю".
Що для вас означає День Святого Валентина на війні?
"Для мене цей день – не про квіти чи подарунки, а про найдорожчу людину – мою дружину Аню. Вона – моя опора, моя підтримка, мій спокій серед буревію війни. Вона тримає родину, поки я на фронті, дає мені сили боротися і повертатися. Її любов – це мій тил, моя мотивація й найбільший скарб, який я маю".
Що для вас означає бути батьком на війні?
"Бути батьком на війні – це жити між двома світами. Моя донька Кіра зараз ходить у перший клас. Вона пізнає світ, робить свої перші відкриття, а я спостерігаю за цим здалеку – через фотографії та розповіді дружини. Я уявляю, як вона радіє новим знанням, як хвилюється перед уроками, і як щиро посміхається, коли дізнається щось цікаве. Це боляче – пропускати такі моменти, але водночас це додає сил боротися, щоб у неї було мирне майбутнє".
