Як рівненським батькам допомогти дітям вчити домашнє завдання: поради від психолога

Фото - відкриті джерела

Три тижні тому тільки розпочався навчальний рік і Ви відчули, що допомагати дитині робити домашнє завдання перетворюється на справжню каторгу? Часто батьки обіцяють подарунки, гроші й інші заохочення для того, аби дитина згодилася сісти за уроки. Журналісти "РівнеМедіа" поспілкувалися із фахівцями, які розповіли, як потрібно привчати дитину до виконання домашнього завдання, а також, яка взагалі роль батьків у цьому процесі. 

Психолог, гештальттерапевт, казкотерапевт Аліна Бочковська пояснила, що домашні завдання – обов'язок дитини:

"Батькам варто допомогти дитині знайти час для того, щоб регулярно вчити уроки, як би складно для неї це не було. Якщо дитина з дитинства не навчиться виконувати свою роботу, долаючи труднощі, в дорослому житті вона буде мати проблеми. Тому батькам важливо навчити її відповідально ставитися до своїх обов'язків. Тримати ситуацію під контролем і пояснити їй, що вчити уроки – це частина її повсякденних обов'язків".

Бажання вчити домашє завдання потрібно формувати відразу

"Дитина 6-7 років прагне всіляко продемонструвати, що вона вже стала дорослою, що вона багато знає і розуміє. Не отримуючи з боку дорослих можливості бути самостійним, дитина міркує так: «Нічого не знаю, нічого не вмію і попит з мене маленький!» Це дуже зручна позиція. Пропадає бажання щось робити самостійно, прагнути до чого-небудь, долати на цьому шляху зустрічаються труднощі. Як наслідок - на початку шкільного життя дитина не може або не хоче виконувати завдання без сторонньої допомоги, просить батьків сидіти поруч і контролювати його, часто звертається за допомогою до початку завдання, коли ще навіть не намагався осмислити. Це означає, що дитина має сильну залежність від дорослих, їх контролю та постійної допомоги. Відчуває нездатність і небажання самому зробити спробу дістати з портфеля підручники і зошити, знайти запис домашнього завдання в щоденнику, самому прочитати уважно завдання і подумати над його виконанням", - додала пані Аліна.  

Фото - відкриті джерела

Щоб запобігти проявам у дитини небажаних поведінкових криз даного віку, важливо:

  •  допомагати дитині проявляти свої здібності скрізь і у всьому;
  • надавати допомогу тільки тоді, коли ви впевнені, що дитині це завдання не під силу;
  • перевіряти, щоб будь-яку розпочату ним справу було доведено до кінця;
  • довіряти їй всі домашні справи, навіть якщо якість їх виконання вас не зовсім влаштовує;
  • не забувати хвалити дитину за добре виконану роботу це дозволить йому відчути себе впевнено;
  • формувати у дитини відчуття успішності і бажання рухатися до мети - частіше говоріть їй: «Ти це зможеш», «У тебе обов'язково вийде», «Якщо подумаєш і постараєшся, обов'язково вирішиш цю задачу», «Ти розумний і здібний, треба тільки постаратися, прикласти зусилля».

Чому дитина не хоче робити уроки?

Аліна Бочковська виокремлює такі причини небажання сідати за уроки:

https://www.facebook.com/psychologist.rivne/

Причина 1. Дитина боїться, що не зможе впоратися з поставленим перед нею завданням. Багато дітей просто панічно бояться невдач. У більшості дітей цей страх провокує хаотичну, незрозумілу поведінку: дитина крутиться на різні боки, не може зосередитися на чомусь одному і спокійно відповісти на запитання. Але є і та частина малюків, у яких реакція організму на страх проявляється інакше: ці дітлахи, навпаки, "загальмовуються". При цьому малюк виглядає відчуженим, майже безтурботним. Він може спокійно сидіти і дивитися в книгу, але аж ніяк не реагувати на ваші репліки. Якщо ви будете кричати в такій ситуації на дитину, лаяти його, то можете ще більше налякати його, тим самим погіршивши ситуацію. Запасіться терпінням і витримкою, допомагайте своєму чаду вирішувати задачки і писати граматичні вправи. Як тільки дитина зрозуміє, що бояться їй немає чого, що ви завжди поруч і готові надати допомогу, то дитина розслабиться.

Причина 2. Деякі діти не хочуть виконувати домашнє завдання з тих чи інших предметів, тому що вони для них незрозумілі, складні. Наприклад, дитина відмовляється вирішувати задачки з математики, тому що йому не дається логічне мислення. Лаяти дитину марно. Вирішити цю проблему можна тільки одним способом: допомогти впоратися з труднощами. Почніть займатися зі своїм чадом, вирішуйте важкі задачки разом, постарайтеся донести до дитини модель рішення, зміст. Якщо не можете справитися з самостійно, то найміть репетитора. Нехай фахівець попрацює з дитиною. Як тільки поріг під назвою «важко» буде подолано, бажання ухилятися від роботи пройде само собою.

Причина 3. Як не парадоксально, але іноді саме дорослі винні в тому, що дитина відмовляється від виконання домашніх завдань. Діти можуть йти на відкритий антагонізм з волею дорослих, порушувати заборони і демонструвати непослух тільки для того, щоб звернути на себе увагу батьків. Іноді дитина вирішує добитися уваги до своєї персони відмовою від виконання домашніх завдань. Як вирішити цю проблему? Висновок, здається, очевидний: потрібно оточити дитину турботою, увагою і любов`ю, навіть у тому випадку, якщо вам здається, що чадо й без того отримує всього цього з надлишком. Одним зі способів змусити дитину регулярно робити уроки є ... дозвіл їх не робити. На думку дитячих психологів, учневі молодших класів набагато важче, ніж старшокласникам зізнатися всім у тому, що урок не вивчений. От і не заважайте дитині відчути всі негативні наслідки невиконаного домашнього завдання, що називається «на власній шкурі». Нехай дитина не виконає домашнє завдання і вирушає до школи. Отримавши одну-дві «двійки», малюк зрозуміє, як це неприємно і, найімовірніше, захоче «реабілітуватися». Цей спосіб є більш ефективним, ніж вмовляння і скандали. Слід також пам`ятати, що не завжди дивні орфографічні помилки чи важкий процес читання пов`язані з небажанням дитини. У медицині існують такі поняття, як дисграфія і дислексія. Дислексія і дисграфія - це певні розлади, при яких одна частина мозку працює швидше або більш розвинута, ніж інша. Визначити наявність цих розладів вам допоможе наявність в зошиті дитини наступних помилок: постійний пропуск букв, дублювання букв, дзеркальне написання букв, плутанина з дзвінкими і глухими приголосними в сильній позиції. Крім цього дитина може міняти букви в слові місцями, не бачити меж слів і робити інші незрозумілі помилки. Якщо ви помітили дані порушення зверніться до шкільного логопеда.

Фото - відкриті джерела

Наші журналісти також запитали в педагогів, яка роль батьків у виконанні домашнього завдання? На що варто звертати увагу, готуючи його із дітьми?

Відтак, пропонуємо Вам думки вчителів:

Марія Єфімова Деяким дітям потрібна участь батьків під час виконання ДЗ, а деякі самі люблять усе робити і нервують, коли хтось сидить поруч.. Тут слід орієнтуватись на дитину, на мою думку.

Людмила Попова ... У мене є мами, які малюють, шиють, щоденник заповнюють замість дитини, а дитина вже у 8 класі. Ну не вміє дитина малювати (5-7 класи), а добру оцінку треба, ще й поб'є, як її не буде. А дитина гарна, може навчатися, але мотивація - гнів мами.

Оксана Галенко Батьки не повинні виконувати завдання разом з дітьми. Це категорично протипоказано! Єдине що батьки повинні контролювати це наявність виконаного дз! Наголошую не правильність, а НАЯВНІСТЬ виконаного завдання!

Natalia Dobosh-Irgovtsi  А за правильність саме дитина має відповідати. А то потім чуєш: "Не знаю, то мені мама казала так написати" ! А те, що вчитель чітко пояснює суть завдання, мама не могла чути, бо не була на уроці. От і виходить , що нема крайнього...

Tetiana Soloviova Не знаю, никогда не контролировала этот процесс. Ребенок знает логическую цепочку: не сделает - схлопочет 2 - не пойдет на тренировку. Поэтому прекрасно справляется сама. Может прийти и спросить если не может в чем-то разобраться, или просто сказать о том. что она все сделала. Все зависит от ребенка.

Вікторія Янчарук Повне глупство. В молодших класах діти часто потребують допомоги, поради, просто психологічної підтримки. Не можна робити дз за дитину - це зрозуміло. Але разом з ним - тоді нудотне дз перетворюється у веселу гру і для дитини і для мами/батька. Мені шкода батьків, які народжують дітей лише для того, щоб їх контролювати чи відокремлюватися. Найкращі часи, проведені РАЗОМ, вони втратили назавжди.

Валерія Лук'янова Бажано лише на те, чи виконано домашнє завдання в підлітків.

Dasha Makeychik Роль родителей проста - не лезть в дз к детям! Учатся дети! Если ребёнок приходит к родителю сам за помощью, когда в чём-то не разобрался, тогда роль родителя помочь. Всё.

Валерия Холявко Батьки першокласників ще можуть запитати в дитини " а поясни чому саме так ти виконав". В інших класах -питання "чи зробив и і чи потрібна допомога".

Olesia Smolinska І обмежити (розумно!) час виконання кожного окремого завдання.

Алла Матвєєва По суті питання сказала б таке: якомога менше "вклинюватись". Дитина має знати. що це її відповідальність.Цікавитись - так. Допомогти, якщо попросить, - так. А тиснути, змушувати, а, тим більше, карати - дурне діло. Отримає погану оцінку - має пояснити. чому так сталось, зрозуміти, що не так зробив. При цьому "учілка зараза" - не аргумент. Ми, звісно, зарази, проте, щоб за виконані завдання двійки ставити, - то навряд))) І про запис д/з. Сьогодні це стихійне лихо. Я пишу на дошці до 11-го класу включно. Фотографують. Чи не забувають - не знаю. Записують не всі. То, може, батькам ще варто якось щоденник контролювати - їх ніхто не відмінив, і там чітко видно, що вірш на завтра, а не на вівторок після канікул. І ще одне: оцінка - навіть погана - це не кінець світу, а всього лишень констатація факту роботи на певному рівні. Хоче дитина (саме дитина) вищої - нехай працює, ні - то нехай буде готовий просто мати реальну оцінку, а не списувати, іноді навіть не розуміючи, що пише.

Нина Войтенко Какая глупость. Обязательно помогите ребенку. В любом возрасте. Интересуйтесь что задано, как сделано. Чем помочь. Особенно в начальной школе. Конечно, при условии, что для вас важно как учится ваш ребенок.

Поради від психолога Аліни Бочковської

 1. Зберігайте спокій

Не втрачайте самовладання, не кричіть на дитину, якщо вона не відразу правильно вирішує завдання або відповідає на питання. Не критикуйте її за неправильні відповіді й не піддавайтеся спокусі зробити завдання за неї. У будь-якій ситуації зберігайте спокій.

2. Поясніть дитині свої очікування та її відповідальність

Дайте зрозуміти, що вона повинна робити уроки вчасно й докладати до цього максимум зусиль. Визначте час, коли вона повинна робити уроки. Враховуйте індивідуальні особливості дитини. Комусь легко даються іноземні мови, але з математикою виникають труднощі, комусь навпаки. Одні діти більш посидючі і для них важливо, щоб під час виконання завдань їх ніхто не відволікав; іншим необхідно робити перерви й розбивати великі завдання на кілька дрібних. Деякі діти самостійні й можуть виконувати завдання без сторонньої допомоги, але більшості потрібний контроль і допомога з боку батьків відповідно до віку.

3. Визначте час і місце для виконання домашніх завдань

Постарайтеся дотримуватися встановленого часу день у день. Якщо дитина активна, робіть перерви в роботі. Наприклад, дитина може 15 хвилин виконувати завдання, а потім зробити перерву на 5 хвилин.

4. Привчайте дитину до розпорядку з раннього віку

Навіть якщо дитина ще маленька і лише вчиться читати, регулярно виділяйте для цього час. Це допомагає їй звикнути до розпорядку, адже з часом завдань стане все більше і вони будуть складніші.

5. Допомагайте дитині на складних етапах роботи

Іноді дитина не може виконати домашнє завдання через те, що на певному етапі в неї виникають труднощі. І тут потрібна ваша допомога. Наприклад, їй необхідно розв’язати ряд однотипних завдань, але вона не розуміє, з чого почати. Розберіть разом з нею 1-2 завдання – й решту вона зможе розв’язати самостійно. Запам'ятайте: ви не повинні виконувати завдання за дитину, досить лише трішки її підштовхнути до правильного рішення.

6. Проявіть співчуття й підтримку

Якщо навчання дається дитині важко, підтримайте її, проявіть співчуття. Іноді дітям задають досить складні завдання, і у вашої дитини можуть виникати проблеми з їх виконанням.

7. Використовуйте позитивне підкріплення

Дітей необхідно мотивувати добре вчитися, виконувати домашні завдання й отримувати високі оцінки. Більшість дітей отримують задоволення від високих оцінок і досягнень у навчанні. Але якщо цього не відбувається, можна використовувати додаткові стимули. Головне, щоб дитина відчувала підтримку і повагу. Мовляв, ти молодець, твої зусилля привели до позитивного результату. Дитину треба частіше обіймати та цілувати. Ось це найголовніші стимули. Не можна давати за виконання домашнього завдання якісь іграшки чи солодощі, а тим більше гроші. До цього швидко звикають. У майбутньому дитина буде щось робити лише задля власної вигоди.

8. Ні в якому випадку дитину не можна карати

Критика неприпустима. Не ображайте дитину. З цього нічого хорошого не вийде. У дитини може з'явитися страх перед виконанням уроків. Крім того, це може викликати дитячу травму. Навпаки, більше хваліть дитину. Причому похвала повинна бути справедливою.

9. Приберіть спокуси

Вимкніть телефон, комп’ютер, телевізор. Самі не розмовляйте по мобільному поруч з учнем, не працюйте на його очах з ноутбуком, який навіває дитині думки про комп’ютерні ігри. І памятайте, що здоровя дитини (і ваше) і ваші стосунки з нею важливіші за оцінки в школі.

Фото - відкриті джерела

Психолог також додає, що для успіху потрібно розвивати інтерес до навчання.

Розвиток інтересу до навчання - складний багатогранний процес. З одного боку, діти за своєю природою допитливі, з іншого - не секрет, що багато хто з них пасивні при навчанні в школі, виявляють слабкий інтерес до шкільних предметів. Спробуємо розібратися чому. Яка роль батьків у розвитку інтересу дитини до навчання? У дошкільному віці дитина задає багато питань. За день батьки чують багато разів: «що?», «як?», «чому?», «навіщо?». У зв'язку з цим більшість батьків чомусь вважають, що їх дитина буде відмінником.

Коли виявляється, що дитина не справляється зі шкільними вимогами, багато батьки почувають себе розчарованими і обманутим у своїх очікуваннях. Але ж не тільки батьки, але й сама дитина припускала, що буде добре вчитися. Дитина важко переживає, якщо не виправдовує очікування батьків. Бажання вчитися, пізнавати щось нове пропадає з перших же днів навчання, з'являється тривожність. Це одна з причин, що утримує дитину в ігрових фантазіях, не дозволяє дорослішати, міцно закріплює страх перед подоланням труднощів і пізнанням чогось нового. Як же так відбувається? Куди поділося бажання вчитися і пізнавати нове? Адже хотіла йти в школу, а коли пішла - на жаль...

Фото - відкриті джерела

Для розвитку пізнавального інтересу дітей: внесіть різноманітність у їхнє життя. Разом з дітьми відвідуйте музеї, художні виставки, театральні вистави, просто гуляйте по місту. Все це позитивно впливає на розвиток пізнавальних процесів молодшого школяра: значно розширюються обсяг і концентрація уваги, дитина опановує простими, але необхідними для нього прийомами запам'ятовування і збереження інформації в пам'яті, значно збагачується словниковий запас, формуються уміння оформляти у словесну форму свої міркування, пояснення, обгрунтування; навчіть дитину знаходити необхідну інформацію. Дитина поставила питання. Не шкодуйте часу, не йдіть від відповіді.

На перших порах знайдіть відповідь разом з дитиною в енциклопедії, довідкової літератури. Так ви створите умови для розвитку у дитини пізнавальних інтересів, він буде прагнути до роздумів і пошуку, з'явиться почуття впевненості в своїх силах і в можливостях свого інтелекту. Надалі вона впорається без вашої допомоги. 

Не треба забувати, що розвиток навчального інтересу тісно взаємозв'язаний з особистістю педагога, його вмінням зацікавити дітей, творчо підійти до викладу матеріалу. Тому треба реально дивитися на цю проблему, розуміючи, що справа не тільки в дитині.

 

Читайте також