Михайло Педченко народився 1 травня 1984 року в Здолбунові.
Про це повідомляють у Здолбунівській міськраді.
Чоловік був добрим і відповідальним, безвідмовним у допомозі іншим.
Навчався у міській ЗОШ №3. Закінчив 11 класів. Продовжив навчання в Здолбунівському вищому професійному училищі залізничного транспорту. А коли закінчив – пішов на контрактну військову службу. Після закінчення контракту почав працювати на «Волинь-Цемент» філії «Дікергофф Цемент Україна» помічником машиніста обертових печей.
У 2014 році на наші землі прийшли рашисти і Михайло пішов захищати Батьківщину.
«Це не обговорюється», - сказав мамі Галині. Став танкістом-механіком.
Разом з хлопцями потрапив в Іловайський котел, а звідти – у полон до рашистів. Після полону проходив довгу реабілітацію. Після реабілітації повернувся на завод.
Був нагороджений орденом «За гідність у полоні», медалями «За захист Вітчизни», «Учасник АТО», «Ветеран війни. Учасник бойових дій».
24 лютого 2022 року вся українська земля задвигтіла від ракетних ударів. І 09 березня 2022 року Михайло разом з хлопцями знову пішов захищати Батьківщину.
13 червня 2022 року надійшла звістка від побратимів Михайла про те, що 10 червня 2022 року солдат Михайло Сергійович Педченко загинув.
«Коли ж ти одружишся? Приведеш мені онуків?» - питала мама Галина Михайла. «Як війна закінчиться, так і одружуся» - віджартовувався Михайло…
