Поліський священник і краєзнавець Павло Дубінець вчора побував ще в одному вражаючому куточку Полісся – селі Соломир на Заріченщині. За даними з відкритих джерел, тут офіційно проживає трохи більше 200 людей. Населений пункт знаходиться в безпосередній близкості до кордону з Білоруссю - орієнтовно за 500 метрів.
«Село Соломир, одразу й не зрозумієш, де воно починається і як його вулиці завихряються, а ще в тиші і різноманітті довкілля збереглися біля села хутори. Так, ті колишні, ще з-за Польщі, а може і царя, людські розселення. За пів дня десяток їх обійшли і лише на двох ще теплиться життя. А всі інші... сумно визирають із дерев, хащів збляклими вікнами порожніх хат, схилилися хліви, опустили свої гордії верхи колодязьні журавлі. Така тепер реальність. Ще зовсім недавно тут буяло життя, а нині тиша, спокій і жодного лишнього звуку», - ділиться враженнями Павло Дубінець.
Краєзнавець розповів, що найбільше вразив хутір Нивиці та розповів його історію.
«Підряд на його просторах порожніми стоять обійстя чотирьох братів, що їм ще до війни батько уділив землі і поставив хати. Розлетілись із них по світах діти, й онуки тепер дорослі, а ті що плекали життя під покрівлею очеретяною відійшли у кращі світи. Сиротами зосталися хати! Кому вони тепер потрібні? Ось так ходив по між них, зачаровувався краєвидами, вслухався в подихи природи, журбу відганяв і на зросяні мокрі ноги уваги не звертав, а в думках прокручувалось - де ж я схоже бачив? І дійсно бачив. В музеях архітектури і побуту в Києві, Мінську і Сарн. Ось тільки там будівлі - експонати звезенені звідусіль, і з таких самих хуторів, а тут вросли у землю від діда - прадіда, і не порушено стоять не одне десятиліття а може і століття», - додає краєзнавець.
Павло Дубінець зазначив, що неодмінно возитиме туди туристів – до хатинок на хуторі з такою дивною назвою Нивиці. Щоб споглянули вони у правічний побут наших поліщуків, що зазирнули у те колишнє людське буття яке безжалісна цивілізація з'їдає що мить у сучасному світі.
