5 лютого відбувся 61-й обмін військовополоненими з початку повномасштабного російського вторгнення. Під час цього обміну вдалося звільнити 150 українських військових, серед яких був і бойовий медик Андрій Шидловський із Володимирця.
Повідомляє "Володимирець.city".
У переліку звільнених Захисників з Рівненщини Андрія немає, адже він жив та працював у Дніпрі, звідки і пішов до війська.
У 2020 році Андрій став військовим медиком, щоб рятувати життя там, де гостро не вистачає фахівців. До повномасштабного вторгнення він проходив ротацію разом зі своїм підрозділом у зоні бойових дій. Працював у медпункті, регулярно виїжджав у місто по ліки, лікував бійців, проводив обходи.
Попри все, знаходив час для навчання, адже для лікаря професійний розвиток – безперервний процес.
Після 24 лютого Андрій майже одразу опинився в Маріуполі. Виходив на зв’язок рідко: інтернету не було, дзвінки тривали всього кілька хвилин раз на 3–4 дні. З 8 березня по 5 квітня рідні не мали зв’язку з Андрієм. 5 квітня він нарешті зателефонував – у них з’явився інтернет. Увесь цей час вони разом із госпіталем не виходили з бункера. Андрій працював анестезіологом і не тільки – робив перев’язки, проводив операції, призначав лікування.
А потім зв’язок знову обірвався. Востаннє він зателефонував рідним 12 квітня. Того дня Андрій повідомив, що їх узяли в полон…
Довгі дні й ночі, майже три роки, рідні чекали на повернення Андрія, вірили, молилися та робили все можливе, щоб визволити його з полону. Лише 5 лютого 2025 року Андрія обміняли.
Рідні поділилися емоціями від радісної звістки:
– Наші емоції передати неможливо... Здається, всередині кожен орган танцював гопак, а з очей – цілі водоспади, – Софія Шидловська, тітка Андрія.
Катерина, дівчина Андрія, написала допис в інстаграмі, у якому поділилася своїми емоціями:
"Я хочу залишити це в своїй стрічці назавжди. Як нагадування про мою боротьбу. Нагадування, що все в цьому світі реально, головне рити землю та робити все можливе і неможливе Нагадування про силу поваги та вірності.
Це нагадування про те, що якими б ми сильними не були – нам завжди потрібні люди поруч, які ловитимуть в моменти падіння так, як ловили мене. Дякую всім моїм знайомим і друзям за всі слова підтримки та за толерантність після кожного обміну. Дякую, що не рвали душу і вірили разом зі мною.
Дякую, що боролись і робили все можливе! Дякую всім Андрієвим друзям! Дякую нашим таємним друзям! Дякую дівчатам, всім звільненим та нашому Голові з якими ми разом боролись!
2 медика з нашої організації сьогодні повернулись з полону додому! Ми вибороли, ми вигризли! Нагадую, що медики некомбатанти. І вони досі знаходяться в російських катівнях! Тепер я жива. І колись розкажу про свою силу онукам".