Рівненський апеляційний суд відмовив позивачеві у визнанні права власності на земельні ділянки у порядку спадкування за законом.
Про це повідомляють у пресслужбі суду.
Як зазначається, суд апеляційної інстанції переглянув рішення місцевого суду, оскаржене позивачем, який просив його скасувати та ухвалити нове рішенням, яким задоволити позовні вимоги до селищної ради про визнання за ним права власності в порядку спадкування за законом після смерті батька земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.
Колегія суддів відмовила позивачеві у задоволенні апеляційної скарги..
Суду відомо, що позивач успадкував майно після смерті батька відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом, окрім спірних земельних ділянок, площами 0,56 та 0, 25 га.
Спадкодавець за життя не оформив право власності на земельні ділянки, передані рішенням сільської ради у власність для його матері, майно якої він також успадкував після її смерті.
Предметом спору у цій справі стало визнання права власності на спірні земельні ділянки у порядку спадкування за законом, приватизація яких не була розпочата за життя спадкодавця.
Апеляційний суд погодився з позицією суду попередньої інстанції про відмову у задоволенні позову.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, яке Рівненський апеляційний суд залишив без змін, суд першої інстанції, враховуючи згадані вище норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач не довів того, що він звертався до відповідних органів реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень для реєстрації спірних ділянок на підставі технічної документації.
Даючи оцінку витягам із Державного земельного кадастру, на які позивач посилався як на підставу для задоволення позову, місцевий суд правильно зазначив, що витяги не містять відомостей про власника земельної ділянки, мають категорію земель сільськогосподарського призначення, їх цільове призначення визначено «для ведення особистого селянського господарства», у той час як за рішенням сільської ради матері спадкодавця передано у приватну власність земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства та обслуговування житлових будинків, а площа земельних ділянок, вказаних у рішенні, не співпадає з площею земельних ділянок, вказаних у витягах.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог позивач не надав і суд їх не здобув.
