Рівненський апеляційний суд переглянув рішення щодо притягнення до відповідальності чоловіка за домашнє насильство.
Про це повідомляють у пресслужбі суду.
Як зазначається, суддя Острозького райсуду Володимир Назарук визнав винним 42-річного жителя м.Острога в домашньому насильстві та наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу — 1 190 гривень.
Не погодившись із судовим рішенням, особа, яку суд притягнув до адмінвідповідальності, оскаржила його в апеляційному порядку, вказавши в апеляційній скарзі, що суд першої інстанції неповно з’ясував усі фактичні обставини справи, не надав належної оцінки змісту протоколу та наявним у матеріалах справи доказам, а розгляд справи відбувся за його відсутності, чим позбавив його можливості надати суду свої заперечення стосовно обставин, викладених у протоколах про адміністративні правопорушення, які були складені з порушенням строків, що встановлені для цього положеннями ч. 2 ст. 254 КупАП.
Просив скасувати постанову місцевого суду та закрити провадження у справі.
Апеляційний суд прийшов до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Із протоколів про адміністративні правопорушення відомо, що наприкінці грудня 2025 року апелянт за місцем спільного проживання з колишньою дружиною, вчинив домашнє насильство економічного й психологічного характеру відносно неї та її сина, перекривши водопостачання, електроенергію, кричав, лаявся, ображав нецензурною лайкою у присутності малолітнього сина, чим завдав шкоди їх психічному здоров’ю.
Рівненський апеляційний суд не зміг погодитися із висновком суду першої інстанції про наявність в діях апелянта складу інкримінованих правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 173-2 КупАП.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров’ю іншого члена сім’ї.
- Важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».
Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа, повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися, - йдеться у повідомленні.
Враховуючи обставини справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність у діях апелянта складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, оскільки в його діях відсутні ознаки, притаманні домашньому насильству, а наявні ознаки неприязних відносин із колишньою дружиною, що носять цивільно-правовий характер, оскільки між ними наявний спір щодо володіння, користування та розпорядження спільним майном подружжя.
Більше того, застосування апелянтом нецензурної лайки у ході конфлікту, крики та образи відносно колишньої дружини не підтверджуються їх письмовими поясненнями, які були відібрані в них того дня.
Сам лише факт наявності між колишнім подружжям конфліктних ситуацій не може свідчити про вчинення одним із них психологічного насильства в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Протоколи про адміністративні правопорушення, складені відносно апелянта, не можуть бути визнані належними доказами у даній справі у розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою вони не є самостійними беззаперечними доказами, а обставини викладені в них повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, котрі б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумніви суду.
Сукупність наведених обставин свідчить про відсутність у матеріалах справи переконливих доказів, що доводять вину 42-річного жителя Острога у вчиненні домашнього насильства, тому Рівненський апеляційний суд оскаржену постанову місцевого суду скасував, а провадження відносно апелянта закрив у зв’язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
