Два суди на Рівненщині відмовили Василю Подоляку у визнанні батьківства над трьома дітьми, 2017, 2023 та 2024 років народжень.
Як зазначається у рішенні Рівненського апеляційного суду, з відповідним позовом до відповідачки чоловік звернувся у червні 2024 року.
Позивач зазначив, що проживав разом із жінкою з 2012 року і в них народилось троє дітей.
Чоловік стверджував, що є біологічним батьком дітей, проте не мав можливості офіційно зареєструвати батьківство. Зокрема вказував, що на час народження старших дітей був за кордоном, а коли народився молодший син - служив у ЗСУ.
Проте 13 листопада 2024 року суддя Радивиліського райсуду Валентина Троцюк відмовила чоловіку у задоволенні позову. Суд своє рішення мотивував тим, що суд не вправі покласти в основу рішення лише факт визнання позову відповідачкою, не дослідивши при цьому обставини справи. Позивач не підтвердив належними і допустимими доказами вчинення ним будь-яких активних дій стосовно визнання батьківства щодо дітей з часу, коли він дізнався про нього і до звернення до суду з позовом.
Відтак, у січні 2025 року Василь Подоляк оскаржив це рішення в апеляційному порядку.
Проте апеляційний суд також відмовив чоловік.
- Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне їх виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи, оскільки ДНК-тест визнаний єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства, - йдеться у рішенні суду.
Зазначається, що у справі, що переглянув суд апеляційної інстанції, встановлено, що на обґрунтування позовних вимог позивач не надав висновків судово-медичних (молекулярно-генетичних) експертиз та не звертався до суду першої інстанції із клопотанням про їх призначення.
- Таке клопотання до апеляційного суду подав захисник позивача, не навівши поважних причин, що унеможливлювали подання такого клопотання до місцевого суду під час розгляду справи, - додають у суді.
Клопотання захисника про проведення молекулярно-генетичної експертизи апеляційний суд відхилив ще й з тих причин, що позивачка хоч і не заперечувала проти задоволення позову, однак просила залишити клопотання без задоволення, оскільки воно з нею не узгоджувалося.
- Залишаючи оскаржуване рішення суду попередньої інстанції без змін, апеляційний суд взяв до уваги й відсутність доказів на підтвердження обставин, характерних для сімейних відносин: наявності спільного побуту, господарства, піклування про дітей, як у період їх народження, так і пізніше. Більше того, місце реєстрації відповідачки та дітей не збігається з місцем реєстрації позивача і вони фактично проживають в різних областях, а доводи його апеляційної скарги зводяться до необхідності врахування судом факту визнання позову відповідачкою, - кажуть в суді.
