Рівненський апеляційний суд переглянув скаргу відповідачки про надання позивачеві додаткового строку для прийняття спадщини.
Про це повідомляють у пресслужбі суду.
Із матеріалів справи відомо, що батько позивача, Власа Бабіка, за життя заповіту не склав, а після смерті відкрилася спадщина за законом на все належне йому майно.
Відповідно до законодавства у шестимісячний строк до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернулася сестра нині покійного спадкодавця, яка є спадкодавицею другої черги, і прийняла спадщину, оскільки інших заяв про прийняття спадщини не надійшло.
З огляду на такі обставини, син спадкодавця, який входить до числа спадкоємців першої черги, звернувся до місцевого суду із позовом про визначення додаткового строку для подання заяви на прийняття спадщини. Позивач вказував, що пропустив строк із поважних причини, оскільки проходив очну частину професійної підготовки у вищому навчальному закладі, хворів, а також просив зважити на те, що в Україні триває воєнний стан.
Взявши до уваги такі обставини справи, суддя Володимирецького райсуду Олена Іванків адовольнила його позовні вимоги та призначила йому додатковий тримісячний термін для оформлення спадщини.
Проте адвокат відповідачки подав апеляційну скаргу на це рішення.
Зрештою апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу відповідачки та скасував оскаржуване судове рішення.
Скасовуючи оскаржуване рішення, колегія судді взяла до уваги те, що наведені позивачем обставини, за яких пропущений строк для прийняття спадщини, не є поважними причинами для визначення відповідного додаткового матеріально-правового строку.
Відомо, що позивач і справді перебував на навчанні та хворів сумарно півтора місяця, тоді як законодавством передбачено шість місяців для звернення із заявою про прийняття спадщини. Решту часу він перебував за місцем служби, що не пов’язана із виконанням військового обов’язку, та місцем проживання, що знаходяться в межах однієї адміністративно-територіальної одиниці з місцем відкриття спадщини.
Не погодився апеляційний суд і з необґрунтованими висновками суду попередньої інстанції про те, що як початок, так і кінець строку прийняття спадщини позивачем відбувалося в умовах воєнного стану, оскільки за місцем її відкриття та місцем проживання позивача не ведуться активні бойові дії. Тому ця обставина також не підтверджує наявність істотних, непереборних та вагомих перешкод для подання позивачем заяви про прийняття ним спадщини після смерті батька у визначений законодавством строк.
