Михайло Марчук - головний майстер сержант, начальник навчального поля, навчально-тренувального комплексу навчального пункту аварійно-рятувального загону ДСНС Рівненщини.
Про це повідомляють у ГУ ДСНС Рівненщини.
Цей день, 29 жовтня, суботу 2022 року Михайло Марчук вважає своїм ще одним Днем народження.
Хоча народився 30 жовтня. Якраз напередодні свого 42-річчя Михайло вийшов на мінне поле біля села Тетянівка Краматорського району, що на Донеччині.
"Звично вдягнув бронежилет, каску.Розташувалися командою так, аби в разі вибуху не зачепило інших. Звично рушив з міношукачем. І раптом... вибух. Зрозумів, що сталося, коли побачив власну ногу неподалік від себе уже збитого вибуховою хвилею. Прибігли товариші. Принесли турнікети".
Михайло сам наклав їх спочатку на поранену, а потім на іншу ногу. Скинув з себе каску і бронежилет і попросив хлопців нести його.
Нині, зізнається, Михайло Миколайович йому не пощастило ще й тому, що була субота. І одразу не було кому надати кваліфіковану медичну допомогу.
"Спочатку завезли в Слов'янськ. Там обезболили. Потім в Краматорськ - зробили якісь процедури. І лише в клініці Мечнікова уже робили все як слід. Хоч спочатку нога загноїлась і довелось її укорочувати. А для носіння протезу довжина ноги має значення. Осколки від міни потрапили з низу. Тож бронежилет не захистив. Поранення отримала ще й рука і лоб. Коли вже потрапив у Клевань у Рівненській госпіталь ветеранів війни на реабілітацію, то висновок лікарів був однозначним: "Нога до протезування не готова"
Завдяки місцевим ескулапам запрацювало сухожилля, поліпшилась робота правиці. Лоб зашили.
Почав звикати до протезування. Підтримали колеги з ГУ ДСНС у Рівненській області. Повернули його на роботу. Нині Михайло Миколайович Марчук головний майстер сержант має посаду начальника навчального поля Навчально-тренувального комплексу навчального пункту аварійно-рятувального загону Головного управління ДСНС у Рівненській області.
Передає свій досвід піротехніка молодшим колегам. А він у пана Михайла справді чималий, бо спочатку служив у ЗСУ. А з 2006-го після закінчення школи молодших командирів почав службу в ДСНС.
Від дружини Оксани, вчительки за фахом. Пишається сином Іваном, який в цьому році став студентом НУ "Острозьська академія". Михайло піднімається до нас в редакцію на третій поверх. Якби не знав, що чоловік має технічне продовження ноги, то й не сказав би, що МСЕК довічно присвоїв йому другу групу інвалідності.
Чоловік каже, що у долі все ж вірить. А найголовніше у професії це долати страх. Сконцетровуватись на тому, що робиш. Та не забувати, що смертоносні винаходи спрямовані на тебе.
