Мешканцям цього поліського села дехто в інший час міг би поспівчувати: мовляв, живуть далеко від цивілізації, без комунальних зручностей. Нині ж, коли коронавірус наступає, ці двоє чоловіків не змушені зачинятися у тісних міських квартирах, а живуть звичним життям, яке було у них і до запровадження карантину, повідомляє Голос України.
Йдеться про село Глушицьке, що належить до Люхчанської сільської ради Сарненського району. Поселення засновано у 1830 році на хутірській системі фермерського господарства. 12 січня 1991-го Глушицьке отримало статус села, розташоване воно за 3 км від майже однойменного села Глушиця.
Ще 19 років тому у Глушицькому мешкало 42 людини. Нині ж згідно з обліком місцевої сільської ради тут нараховується 15 будинків, у яких де-юре проживають 18 жителів, з яких 6 дітей шкільного віку. Проте де-факто усі ці люди давно проживають в сусідніх більших селах - Глушиці й Обірках, а в Глушицькому, площа якого становить 0,05 кв. км, залишилось усього два мешканці — Василь Познік і Михайло Вельков.
Попри чудові лісові краєвиди, покинуті будинки тут дають зрозуміти, що село скоро стане привидом.
