Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу поділу квартири як об’єкта права спільної сумісної власності подружжя. Чоловік наполягав на поділі, виходячи з розрахунку по ½ частині кожному, тоді я колишня дружина вимагала визнати квартиру її приватною особистою власністю.
У січні 2018 року позивач звернувся до місцевого суду з позовом до відповідача про поділ майна подружжя, визнавши за чоловіком право власності на ½ частину в п’ятикімнатній квартирі. Мотивував свої вимоги тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 10 листопада 2000 року по 29 березня 2017 року. Під час шлюбних відносин ними набуто на підставі договору купівлі-продажу дану квартиру.
Рівненський міський суд позов задовольнив, визнавши за позивачем право приватної спільної часткової власності на ½ частину квартири.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, жінка оскаржила його в Рівненському апеляційному суді. В апеляційній скарзі покликалася на те, що судом залишено без уваги те, що позивач ухилявся від утримання дитини та не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, тобто на придбання спірного майна і погашення кредиту на купівлю квартири було вкладено її особисті грошові кошти. Просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове – по суті заявлених позовних вимог.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.
У разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Залишаючи рішення місцевого суду без змін, а апеляційну скаргу — без задоволення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірну квартиру придбано сторонами за час перебування у шлюбі, тобто вона є об’єктом спільного сумісного права подружжя. Крім того, шлюбного договору чи іншої домовленості між сторонами з приводу часток у квартирі не існувало. Відтак поділ майна повинен відбуватися, виходячи з рівності цих часток – по ½ частині кожному.
При цьому колегія суддів наголошує, що між сторонами можуть існувати не лише права, але і зобов’язання, в тому числі і щодо спільного сумісного майна подружжя. Тобто понесені жінкою в інтересах сім’ї витрати частково можуть бути відшкодовані позивачем у разі їх доведеності та обгрунтованості.
Про це повідомили в Рівненському апеляційному суді.
