Тривожний дзвін
Першим серйозним сигналом, що потрібно щось кардинально змінювати стала ситуація із будівництвом 12-ти поверхівки біля Краєзнавчого музею. Зведення житлового будинку неподалік одної із найвідоміших споруд Рівного стало не дуже доброю ідеєю. Уявіть ситуацію, ви виходите із музею та бачите, як хтось у себе на балконі сушить спідню білизну. Але покійний головний архітектор Рівного Сергій Семенець видав на цей об’єкт містобудівні умови.
Адже у компанії «Стоград» було все в порядку із документами. Тому завадити будівництву законно не було змоги. І лише, завдячуючи громадському осуду, забудовника примусили піти на компроміс. Соломоновим рішенням стало вироблення історико-архітектурного опорного плану міста. Він має розставити всі крапки над «і». Якщо будівництво «залізло» у культурну зону, то депутати Рівнеради запропонують підприємцям іншу земельну ділянку. Якщо ж усе буде в порядку, то будівництво спокійно продовжиться.
Набридло бігати
Рівне ще у 2001 році віднесли до міст історичного значення. Тому історико-архітектурний опорний план мали виготовити ще за міського голови Віктора Чайки. Хоч він і є обов’язковою частиною генерального плану міста, але в ті часи на нього не вистачало грошей. До слова, він вартує приблизно 1 мільйон гривень. Сам план є засобом, який охороняє від знищення усі об’єкти архітектури, археології, пам’ятки культури, могили героїв, пам’ятні місця та навіть 100-літні дерева.
