У Рівненській області знайшли прихисток 56 рятувальників, які виїхали з окупованих територій.
Про це інформують у Рівненській ОВА.
На Рівненщину з тимчасово окупованих територій, а також місць, де тривають активні бойові дії, переїхали 56 рятувальників. Вони прибули з головних управлінь ДСНС України Херсонської, Запорізької, Миколаївської, Донецької, Луганської областей. З чоловіками переїхали і родини.
Тепер рятувальники з інших регіонів працюють на Рівненщині. Серед них і Дмитро Долженко.
Він був начальником частини у Херсонській області. 103 дні прожив в окупації. Виїхав лише тоді, коли інших варіантів вже не залишалося. Чоловік ходив на мітинги, носив українську символіку. Із Дмитром 43 рази «спілкувалися» співробітники ФСБ. Щоправда, до особового складу начальник частини їх не пускав. І тримався, як міг. Потім окупанти замалювали український прапор на стіні частини, зірвали нашивки з форми. А пізніше прийшли до Дмитра Долженка і сказали, що має час до вечора. Далі – або в підвал, або переходить на бік росії.
«Я присягав народу України і зрадити цьому не міг. Того ж вечора залишив дім і упродовж двох тижнів переховувався в навколишніх селах. На щастя, сім’ю я відправив із Херсонської області ще раніше. А ось до батька додому приходили, тероризували… На мене було орієнтування, щоб не міг залишити межі міста. Але добре, що я місцевий. Вночі підпільно вибирався полями. Допомагали колеги. Упродовж тих тижнів я щодня змінював місце перебування», - згадує чоловік.
А тоді хитрістю йому таки вдалося виїхати з Херсонщини. Разом із кількома колегами вони пройшли 27 ворожих блок-постів. Каже, окупанти забирали все, що подобається, аж до кросівок та шкарпеток. Загалом ця дорога тривала 2 тижні.
«Насправді в окупації виживати дуже тяжко. Навіть похід у магазин – це небезпека, яка може обернутися підвалом, допитами, катуваннями…» - пояснює Дмитро.
Зараз він із сім’єю мешкає і працює в Рівному. Тут ще 6 колег із його частини. Дехто приїхав лише декілька тижнів тому. А ось батько Дмитра разом із літньою бабусею залишилися на окупованій Херсонщині.
«Дуже хвилюємося за своїх рідних, зідзвонюємося, коли є така можливість, і чекаємо на перемогу», - каже чоловік.
А ще переконує, що на Рівненщині їх прийняли дуже добре і допомагали, як могли.
«Коли їхали сюди, то була думка, що нікому тут не потрібні. Але нас дуже добре зустріли, підтримали, увійшли в становище. Допомагали і з житлом, і з речами», - розповідає Дмитро Долженко.
