— Приїжджайте частіше, — зі сльозами на очах говорила 78-річна Лариса Григорівна. Як помру, ніхто й не знатиме.
— Бабцю, Вам ще жити і жити. А як будемо у селі — зайдемо.
— Обіцяєте? — не відпускала поліцейських жінка.
— Обіцяємо.
Із пенсіонеркою – жителькою села Липа поліцейські офіцери Мирогощанської ОТГ Дмитро Головатий та Віктор Мокрійчук познайомилися у період карантинних обмежень, коли разом із представниками влади та соціальних служб доставляли продовольчі пакети людям похилого віку, одиноким та малозабезпеченим.
Повернулися у село посеред червня. Перша зупинка — будинок Лариси Григорівни. Бо ж пообіцяли. Однак замість господині біля воріт їх зустріла занепокоєна сусідка. Сказала, що уже кілька днів пенсіонерку ніхто не бачив. Дільничні, оглянувши обійстя, разом із сусідами вирішили зайти у хату.
Лариса Григорівна лежала у своєму ліжку та не рухалася. У свідомості, проте говорити не могла. Час на перекидному календарі зупинився три дні тому — у п’ятницю, 12 червня.
Потім була швидка допомога, діагноз «інсульт», лікарня, реабілітація. Днями жінка уже повернулася додому. Нині її доглядає брат.
Дмитро Головатий та Віктор Мокрійчук провідували жінку у медзакладі, а сьогодні, символічно, у свято, перша зупинка у селі Липа — будинок Лариси Григорівни. Символічно, бо сьогодні — День Конституції, а Основний Закон гарантує кожному громадянину невід’ємне право на життя. Обов’язок держави — захищати життя людини, поліцейських - служити і захищати.
А ще сьогодні день молоді, а Ларисі Григорівні ще жити і жити.
Привезли продуктів, розпитали про стан здоров’я, підтримали. І, символічно, пообіцяли повертатися. Бо ж, поліцейський офіцер громади — це не лише знати жителів в обличчя. Це покликання бути у потрібному місці у потрібний момент.
