Блогерка та письменниця Катя Бльостка, яка проживає у США, але має українське походження, висловилася у соцмережах на тему абортів.
Катя Бльостка народилася на Гощанщині, Рівненського району, та емігрувала до Америки, де наразі має сім`ю та активно займається блогерством. Нещодавно вона презентувала нову книгу "Так тобі й треба", а раніше з-під її пера вийшла книга під назвою "Матера вам не наймичка". У своїх книгах авторка розмірковує над питаннями стосунків, материнства та побуту. Величезну аудиторію Катя Бльостка завоювала своєю оригінальною подачею та гумором.
На своїй сторінці у Фейсбуці, яка налічує 188 000 читачів, блогерка висловилася на тему абортів:
"Все почалось з того, що читачка відмітила мене у своєму дописі, написавши, що на нього її наштовхнула моя «Так тобі й треба». Її допис був про право жінки на аборт. У коменти, звісно, прийшли люди - кожен із своєю думкою. Цей чоловік виступав дуже активно. Привернув увагу. Його погляди мені зрозумілі. Усе це в різних інтерпретаціях ми чули багато разів. І про матерів у лапках, і про «автогеноцид», і порівняння жінок, що пройшли через аборт, з німецькими нацистами та росзагарбниками…
Я пишу цей допис не для того, щоб захейтити цього пана, спростувати його заяви, виправдатися, чи виправдати, довести, що він неправий і тому подібне. Це не має сенсу. Хвала Всесвіту, що його вплив на чиєсь репродуктивне життя обмежується лише тілом його дружини (майбутньою, теперішньою…я не знаю його сімейного статусу). А пишу я цей допис, щоб вказати на очевидне. Коменти цього чоловіка використовую лише, як красномовний приклад.
Давайте задумаємося, який персонаж відсутній у його риториці (не лише його, власне, а усіх її адептів, чиї коментарі, дописи мені доводилося читати). Кого повноцінно забувають згадати? Хто так зручно випадає з системи координат, як і не було? Правильно, чоловіки, від яких жінки, яких звинувачують у «автогеноциді», завагітніли.
То ж чому у таких коментах-звинуваченнях у vbuвстvi біля ««матері»» нема слова «батько»? Чому не створити статистику, у якій будуть наступні цифри: скільки жінок, що зробили аборт, попередньо, у відповідь на новину про вагітність, почули від хлопця/партнера/чоловіка: «це не мої проблеми, а твої», «я не хочу цю дитину», «нам треба розійтись», «якщо ти її залишиш, це суто твоя відповідальність, я не готовий», «мої батьки тебе не сприймають, я не піду проти їх волі», «я був п`яний, нічого не пам?ятаю», «спробуй докажи, що дитина моя»… Скільки рішень про аборт були прийнятими спільно, за згодою обох партнерів? Скільки чоловіків благали партнерку не робити аборт і обіцяли після народження забрати дитину собі і виховувати самостійно? Скільки виконали цю обіцянку? Скільки з цих вагітностей настали у результаті зґвалтування? Я думаю, від цієї статистики такий умовний коментатор, м?яко кажучи, охуїв би.
Ці люди хочуть, щоб жінки приводили у світ небажаних дітей. У багатьох країнах, навіть у деяких штатах Америки у жінок забирають цей базовий вибір - народжувати, чи ні. Проте нема жодних механізмів, що змушують чоловіка бути татом, якщо він цього не хоче. І я зараз не про аліменти на відчепись, а про присутність і виховання. Як показує приклад, що вище, їх навіть як співучасника «злочину» не згадують.
Випереджаючи коментарі, для усіх тих, хто пропонує народити і віддати, скажу: ця пропозиція може звучати з ваших вуст лише у випадку, якщо ви особисто взяли з дитбудинку і виховуєте у любові хоча б одну дитину, від якої відмовилися батьки.Зменшити число абортів можна лише за рахунок забезпечення якісної сексуальної освіти, як всередині сім`ї, так і в школі. Тут нема швидких, дієвих рішень. Будь-яка заборона не знищує явище, а змушує його процвітати підпільно. Іронічно, що більшість захисників ненароджених душ проти якісної секс освіти в школах, бо це суперечить їхнім релігійним переконанням. А от лізти у матки чужих жінок, адмініструючи цю периферію, як вважають за потрібне - не суперечить. Тому маю пропозицію: спробуйте залізти в мошонки".