Дарина Кривицька та Мирослава Столярець співають із шести років. Обидві – учасниці фольклорного колективу будинку культури в селі Городок Рівненького району, їздять на фестивалі, аби захистити звання і здобути новий досвід. Згодом дівчата зрозуміли, що варто спробувати вдвох – і вийшло. Тепер про них знають не лише у Рівненській області, але й у світі. Впізнаваності дівчатам додали соціальні мережі, де їх відео набрали вже декілька мільйонів переглядів.
Дарина та Мирослава відзняли відео, коли співали пісню «Ой, там на горі…», яке стало неабияк популярним у мережі «Тік Ток», набравши 1,3 млн переглядів і потрапило у «Рекомендації» від мережі. Хоча, з самого початку це було експериментом Дарини. Перше відео записали ще у жовтні минулого року, згадує дівчина.
«Чесно кажучи, ми вирішили піти пофотографуватись. Ми вдягнули костюми, намиста, хотіли зробити класні фотки. У мене був нижчий голос – альт і я хотіла цю пісню «Ой, там на горі…» взяти першим, вищим, голосом. Запропонувала Мирославі – і ми заспівали, вийшло непогано. Перезнімали разів 10. Ми відзняли і те, що зараз відбувається у нашому житті – неочікувано і дуже спонтанно. Ми не робили це заради слави», - розповіла Дарина.
У мережі «Тік Ток» відео опублікувала Мирослава. Хоча, неочікувала такого фідбеку.
«Через декілька днів я бачу, що набирає переглядів, багато коментарів, усі питають хто ми, звідки ми. Зростала кількість підписників. Кажу: «Даш, ми потрапили в рекомендації». Відтоді ми почали думати про те, що потрібно щось нове, бо люди просили, вони хотіли ще. Ми потім пішли співати і по черзі закидали і вони понабирали багато переглядів», - згадує Мирослава.
Усі звикли, що українські народні пісні співають старші жінки, бабусі, але щоб молоді дівчата – дуже рідко. Це звучить по-іншому, ніби як відродження стародавньої культури.
«Чесно сказати, я не вірила, що пройшло мало часу і в нас ця пісня розійшлась і в інстаграмі, і в російські групи, по 3-4 мільйони переглядів. Нам там писали стільки коментів. І долучались», - пригадує Дарина.
Нашій журналістці дівчата розповіли, що мають дуже багато нових ідей. Найперше – дещо змінити образи.
«Вважаю, що образи треба змінити, ці костюми – того колективу, в якому ми займаємось. Хочеться створити своє. Оскільки ми в певній мірі відокремились і хочемо унікальне. Думаємо над образами, треба зробити щось ще більш старовинне. Ми з Мирославою шукаємо, де нам замовити сережки півмісяцем, гончарський посуд, продумуємо декорації, - розповідає Дарина. - Дуже мотивує, що люди в нас повірили, ми бачимо, що є куди рухатись. Дуже багато ідей – навіть зняти професійний кліп, для початку, розумію, він буде посередній, але хочемо зробити все ж зробити. Ми пошуках себе».
Дарина та Мирослава декілька разів виступали на весіллях. Перший раз – аби привітати хресну, інший – проводили викуп нареченої.
«Моя хресна виходила заміж і ми вирішили її оригінально привітати. Ми придумали програму, людям сподобалось, ми були дуже задоволені. Нещодавно нас запросили на інше весілля, вже не до родичів, - додає Мирослава. - Це був викуп – дуже цікава частина українського весілля. Ми співали жартівливі пісні, наговорили там хлопцям. Це «зайшло» людям, треба шукати ще музиків, потрібно більше музики».
В українській культурі дуже багато пісень, які дівчата планують переспівати. Розповідають, що найбільше до вподоби їм ліричні пісні – вік такий. Хоча, пригадує Дарина, у 11-12 років їй було соромно виконувати народні пісні на міжнародних фестивалях. Нині їй за це ніяково.
«У мене були моменти, коли їздили на різні фестивалі і мені зараз соромно за той сором, який я відчувала, коли мені було років 11-12. Я думала: ми в цих вишиванках, а це міжнародні фестивалі. Інші дівчата співали естрадні пісні. Вони собі вдягнуть якісь там зірки і каблуки і думають, що модні, але насправді фольклорна пісня – набагато важча і для виконання, і для сприйняття. У років 16-17 я переосмислила багато пісень, які ми виконуємо. Раніше я просто знала свою партію і співала її. Українську пісню треба прожити, в ній дуже тонка душа».
Дівчата переконані, що їх близькість гарно відображається у їх кар’єрі.
«Те, що ми сестри – нас дуже сильно поєднує, нам легко вказати одна одній на недоліки. Якби це були дві подруги, це було б зовсім інше. Була б конкуренція. Вона тобі не підкаже, які тобі краще: чи віночок одягнути чи прикрасити намистом. Вважаю, що нам пощастило, що ми сестри і ми сподіваємось, що далі і продовжимо разом».
Нині Мирослава та Дарина готують нові номери та відео, запрошують до співпраці людину яка грає на сопілці, скрипаля і баяніста. Охочі можуть писати сюди.
