Завтра у Рівному прощатимуться з 26-річним старшим солдатом Данилом Молдавським. Захисник загинув загинув 29 серпня від ворожого мінометного обстрілу поблизу села Ольгіне на Херсонщині.
Про це повідомляє Рівненська міськрада.
Данило Молдавський народився у місті Марганець Дніпропетровської області. Все дитинство та юність пройшли саме у рідних краях на сході України. Здобував освіту логіста у Дніпрі, проте водночас прагнув змінити своє рідне місто, зробити його кращим.
Коли розпочалася антитерористична операція на Сході, Данилові не було й 18. Саме тоді хлопець вирішив боронити рідну землю. Тому пішов добровольцем, пройшов вишкіл і навчання, аби стати частиною полку “Азов”. І вже у 2016-му разом із побратимами опинився на самісінькому “нулі”...
Війна тривала для Данила п’ять довгих років. Лише на початку літа 2021 року він звільнився зі служби, аби розпочати цивільне життя з коханою Марією у Рівному.
“Ми познайомились через друзів, він побачив мене в Інстаграмі моєї подруги — дівчини його друга, написав і так зав’язалися відносини. А в липні 2021, через трошки після його повернення з війни, ми одружилися,” - розповідає Марія.
Данило максимально намагався адаптуватися до цивільного життя, хоч на це і потрібен був час. Тож вирішив зайнятися справою до душі.
“Йому дуже подобалися машини, їх розбирати, ремонтувати, він це умів та любив. Тож влаштувався на роботу на СТО. Там познайомився з іншими хлопцями, також патріотично налаштованими. Разом займалися ремонтами. Він тільки почав звикати до мирного життя, ми будували плани, Данило мріяв відкрити власну справу, свою майстерню з ремонту авто, але знову почалась війна,” - пригадує Марія.
Дружина розповідає, військовий за своєю сутністю, за покликанням, Данило добре розумів, що активної фази воєнних дій не уникнути. Тому готував рідних до цього, розповідав, як діяти, як себе поводити. А коли в країні ввели надзвичайний стан, відразу обдзвонив хлопців, з якими працював та воював і, відправивши Марію у село, в перші дні нападу вирушив на Схід.
“Він не розповідав, де служить, що відбувається, завжди заспокоював мене, мовляв, ми в лісі, возимо тероборонівцям обіди, тут тихо і безпечно, але я знала, що то неправда... Бо ж Данило один раз заїжджав додому — він привозив хоронити побратима у Березне...” - каже дружина.
Єдине, що не міг приховати Данило, це відданість своїм побратимам, зізнається Марія:
“Для нього найважливішим було - врятувати життя. Тому він завжди повертався за пораненими, прагнув їм допомогти, ніколи не залишав хлопців. Кажуть, що саме так і загинув: намагався витягнути 300-того...”
Прощання із Героєм відбудеться завтра, 2 вересня, на майдані Незалежності о 10.00. Поховають його на кладовищі “Нове”.
