Житель Рівненщини Олег долучився до лав ЗСУ разом зі своїм зятем.
Про це повідомляють в інженерно-позиційному полку.
Як зазначається, 50-річний чоловік прийшов у ТЦК та СП зі своїм зятем Миколою ще у лютому 2022 року.
Чоловіків мобілізували з різницею у два дні, але направили їх в одну і ту ж військову частину, в один із батальйонів 23 інженерно-позиційного полку Командування Сил підтримки Збройних Сил України. Тож тепер вони ще й побратими.
- Мені - 50 років. Родом я із Млинівщини. Нині це Дубенський район, Рівненської області. По-всякому життя минало: доводилось важко працювати. Маю паї. Також понад 15 років працював на будівництві.
Моя гордість і розрада – це моя сім’я. Маю двоє дітей і троє внуків. Тому мені є кого захищати. Я їх дуже сильно люблю і хочу, щоб вони жили у вільній Україні. Я незгідний миритись з тим, щоб ворог топтав нашу, українську землю, - говорить молодший сержант.
Фронтове життя
Також він згадує про перші ротації, а їх у нього тепер вже чимало. Бо практично постійно тракторист-машиніст екскаватора перебуває на виконанні бойових завдань.
- Я був на різних напрямках фронту. Разом із побратимами працюємо над будівництвом фортифікаційних споруд. Копаю не лише технікою, а й доводиться працювати лопатою. Бо є моменти, коли потрібно «тихо працювати».
Теперішня війна відрізняється від тої, що була на початках 2022 року. М0ск@лі все частіше атакують нас дронами. Посиленими стають і артилерійські обстріли. Бували випадки, коли в наслідок ворожих атак було пошкоджено нашу техніку, - каже Олег.
Згадки про побратима
Також військовий згадує про найважчу втрату – загибель побратима, з котрим пів року ділив «дах над головою» в одному із прифронтових сіл. Йдеться про Андрія Глівку.
- Андрій був хорошою людиною, справжнім другом, - згадує молодший сержант і його голос затихає, а очі наповнюються сумом. - Він був добродушним, людяним. Йому завжди вдавалось знаходити підхід до кожного. Андрій вмів підтримати й заспокоїти. Був дипломатом. В «той день» я з побратимами був на позиціях. І Андрій їхав до нас. Залишалось два кілометри.., - тиша і клубок в горлі перервали розмову. В нас обох від згадки про побратима з’явились сльози.
Цього ранку обірвалось життя Андрія, батька трьох дітей. Це стало величезним шоком для нас усіх, - говорить Олег.
Під час війни можна звикнути до багато чого, не можна звикнути лише до людських втрат. Це те, що болить найбільше і в пам’яті житиме вічно… Ці втрати ніколи не будуть пробачені країні-агресорці, яка пролила ріки української крові.
Заслужені нагороди
Вже майже три роки поспіль кожна ротація приносить Олегу і його побратимам безліч випробувань, але вони продовжують протистояти ворогам.
За мужність та героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність українському народові, а також за зразкове виконання військового обов'язку та високий професіоналізм, проявлені в умовах збройної агресії російської федерації проти України молодший сержант Олег нагороджений нагрудним знаком «Ветеран війни» (УБД), а також відзнакою 23 інженерно-позиційного полку – «Надійний захист у бою».