Слобожанщина — донор гарних офіцерських кадрів. Їх народжує плодюча земля вільних людей — слобідських козаків, які, фактично, не знали кріпацтва та завжди вкладалися у розвиток військового мистецтва та освіти. Теперішня генерація офіцерів-слобожанців робить те саме, що їхні далекі пращури — боронить свій край від чужинців, які несуть із собою лише терор та деградацію.
“Ельф” — уважний стрункий та охайний блондин в акуратних окулярах – сьогодні носить гвардійський однострій. Йому вдалося зберегти особливу харківську інтелігентність, навіть, в окопах. Його, здається, дуже складно допекти, проте за зовнішньою делікатністю ховається сила та цілком раціональна впевненість у своїх правоті.
“Я — резервіст, вчився гасити полум’я та рятувати людей в умовах надзвичайних ситуацій на військовій кафедрі. Проте, як все почалося [вторгнення], то зрозумів, що не можу сидіти вдома та чекати поки, нарешті, прийде моя черга йти до Збройних сил, тому спочатку приїхав до найближчого військкомату, а там мене спрямували до найближчої військової частини Національної гвардії України, — розповів “Ельф”. — До всіх цих подій я вчився у Харківському національному університеті, де отримав спеціальність радіофізика. А щодо позивного, то все просто: ельфи б’ють орків, значить ми — ельфи! Настрій — позитивний, але водночас і злий”
“Малому” при знайомстві ніхто не дає більш як вісімнадцять років, але він насправді на десять років старший, є випускником військової кафедри та працює на заводі. Він почувається на позиціях як “риба у воді” та вправно володіє зброєю. Під час спілкування з ним ти розумієш, що ця молода мужня людина готова до будь-чого.
“25-го лютого, я в телефоні почув фразу, яку я, здавалось, чекав цілу вічність: “Ви нам потрібні!” За пів години я вже був у військкоматі, де мене приписали до військової частини, і ось так я опинився тут. Довелося посидіти під обстрілами, авіаударами, але я ні про що не жалкую”, – поділився “Малий”. За цей місяць дуже багато змінилось у його житті.
“Бистрий” — кадровий офіцер, який осягав мистецтво війни у військовому вищому навчальному закладі. Він неодноразово брав участь в операції Об’єднаних сил. Гвардієць знає, як захистити свій рідний Харків, і робить це щодня.
“24 лютого о 5:00 почув вибухи. Завіз свою кохану до батьків, а сам поїхав воювати. Власне, тут роблю те, що знаю та вмію, чому вчився всі ці роки. Задача мого підрозділу — не дати ворогу прорватися до Харкова на нашому напрямку. І ми робимо все можливе, щоб виконати цю задачу максимально ефективно”, – каже військовослужбовець Національної гвардії України “Бистрий”.
Офіцери, з якими нам вдалося поспілкуватися, багато уваги приділяють облаштуванню своїх позицій, а також налагодженню стійкого зв’язку з іншими підрозділами ЗСУ, ТРО у районі оборони. Багато з них вже воювали, і тому прекрасно розуміють, що потрібно для того, аби ефективно виконувати поставлені задачі та посилювати живучість особового складу.
Джерело - Нацгвардія України.