У селі Краснопілля на Рівненщині відновили старовинний вітряк.
Про це повідомляє Суспільне.
Як зазначається, цьому вітряку - 129 років і він - один з найстаріших млинів в Україні.
Він був частиною локації фестивалю "Красносільські вітряки".
Ініціатор відновлення - начальник відділу господарської діяльності Гощанської селищної ради Сергій Іванюченко, який родом із Луганщини.
"Трішки підладили, набрав свіжий вигляд, після того, як були виконані певні роботи. У нас на Луганщині таких я не бачив, от реально — їх немає. Цей вітряк фактично годував людей. Тих, які тут мешкали у цьому селі, і тих людей, які жили навколо. Сходи прогнили, тин в багатьох місцях завалений, покрівля побита і протікала. Вітрила завалені, одне взагалі відпало. Я запропонував голові громади — кажу, Микола Миколайович, давайте відбудуємо цього вітряка", — розповів Сергій Іванюченко.
"Не все міняли, звичайно, в нас лишилася ідентичне за старостю: ківш, де зерно засипалося, де йшов лоток, де зерно падало (він навіть рухається так, як він повинен рухатися при подачі зерна на жорна); ведуче колесо на місці, балки, частина вала старого, жорна на місці", — пояснив будівельник Олег Кучер.
Ремонтом Красносільського вітряка почали займатися на початку весни, а закінчили всі роботи восени, додав Олег Кучер:
"Ми поміняли лопаті, тут були зовсім зогнивші. В березні місяці зняли їх, демонтували старі. Замінили вала, змонтували нові лопаті. Він не обертається, бо він для пам'ятки лишився. Замінили також дах. Поставили флюгер".
Над відновленням млину працювали місцеві жителі, також долучилися меценати.
"Вони долучилися до транспорту, дерева, і до чогось іншого. З місцевого бюджету, до речі, жодна гривня на вітряк не виділялася. Взагалі, якщо говорити про нашу громаду, — вітряк залишився один. На жаль, другий одна жінка спалила. Важливо, щоб цей вітряк залишився для наших нащадків", — зазначив голова Гощанської селищної ради Микола Панчук.
Увесь корпус вітряка разом з механізмом для розмелювання, крилами та валом обертався залежно від вітру. У центрі нерухомої хрестовини закріплений стовп, так званий "штибер", кістяк вітряка. Довкола нього раніше оберталася вся система.
Побудував млин чех Іван Клічнік у 1895 році, пригадала місцева жителька Лідія Яремчук:
"Це вітряк мого діда. Він спочатку жив у Липках, мав там корчму, а потім сюди перебрався, і поставив вітряка, і тут жив. Він після війни помер. Батько з ним молов на вітряку, він знав все на пам'ять. Вітряк був діючий до 1964 року. Стільки людей було — мололи всі, і кіньми приїжджали. Борошно було дуже гарне. Тоді ще таких електричних не було, світла не було, то в нього був такий круг, і він за вітром крутився".
Нагадаємо, раніше у селі проводили фестиваль "Красносільські вітряки", який відвідували туристи з усієї України та закордону.
