Цей орган створили після Революції Гідності. Задум полягав у тому, щоб зробити державні інституції відкритішими
Насправді - ні. Громадську раду створили ще за часів уряду Азарова в 2010 році. Це мало б забезпечити донесення думки громадянського суспільства до органів влади. Вона існує і по наш час. За часів влади «регіоналів» Громадську раду серйозно не сприймали. Її могли використати лише для того, аби не на пряму пропихати якесь непопулярне рішення. В таких випадках політик говорив, «що це була рекомендація громадськості».
Її формують найавторитетніші та найактивніші громадські активісти.
Зараз у Громадській раді є чимало позолочених часом людей. Справа у тім, що стареньким людям немає чим зайнятися, тому вони й шукають можливість бути потрібними. Розповідають загалу про свої проблеми. До слова, голові громадської ради Рівненська ОДА зобов’язана виділити власний кабінет.
Будемо відвертими, на Рівненщині є дуже мало місць, де пенсіонери можуть зібратися для того, щоб активно провести свій час. Особливо, якщо раніше вони були десь недалеко від влади, а на старості літ стали нікому непотрібними. До прикладу, шанована вчителька Тетяна Редюк цілих шістнадцять років була депутатом Рівнеради. Зараз вона стати міським депутатом не змогла, тому й відвідує засідання дорадчого органу.
Буває, що туди приходять взагалі неадекватні люди. Коли вони починають говорити, то в усіх на обличчях мимоволі «загораються» усмішки. На таких зібраннях можна почути історії про єдність усіх слов’янських народів та що кляті американці заважають роботі Рівненської АЕС.
Цікаво, що більшість делегатів у Громадську раду висувають такі організації, про діяльність яких ми ніколи не чули. Ось, лишень, подивіться на цей список.
Тут ви не знайдете жодного представника таких відомих на всю Рівненщину організацій, як ГО «За чесний тендер», ОПОРА, Комітет виборців України та інших. З більшістю із них співпрацюють міжнародні організації та виділять гроші на їх діяльність. А от до Громадської ради при самій Рівненській ОДА вони не ходять, бо в якийсь момент зрозуміли, що це марна трата часу. Вони і так мають змогу донести свою думку до рівненської влади. Тому й не витрачають час на пусті «балачки».
