Костел святого Антонія – культова споруда в с. Великі Межирічі, пам'ятка архітектури України національного значення.
Повідомляють у Рівненській РДА.
Побудований упродовж 1702–1725 років коштом тодішнього володаря села, краківського старости, князя Єжи Домініка Любомирського. Побудований за проєктом архітектора Войцеха Ленартовича (майстер любомирського цеху каменярів і каменотесів, автор проєктів костелів Внебовзяття Пресвятої Діви Марії (Угнів), святого Марка (Варяж).
Консекрацію храму 1725 року провів єпископ Стефан Богуслав Рупньовський.
Тут є ще один надзвичайно цікавий для туристів об’єкт – маєток Стецьких.
Маєток Стецьких – історичний комплекс, розташований на берегах ріки Стави у с. Великі Межирічі, до складу якого входили: палац, два флігелі, парк із ботанічним садом і штучним ставом, будинки для челяді, стайня, псарня, фільварки, костел із родовим склепом.
Про саме село Великі Межирічі перша згадка датується 1544 роком. До слова, це село ще плутають із Межирічами, що на Острожчині.
З 1559 року воно належало князю Богушеві Корецькому, який звів тут замок. Далі, згідно з заповітом, маєтність успадкував князь Яким (Йоахім) Корецький, який укріпив замок валами і мурами, перетворивши його на фортецю.
1650 року останній власник з роду князів Корецьких, князь Самуель-Кароль Корецький, передав маєток у власність князя Александера Міхала Любомирського. Згодом його успадкував Францішек Себастьян Любомирський, пізніше Єжи Домінік Любомирський, який збудував тут римсько-католицький колегіум, навчання в якому відбувалося під патронатом ченців ордену піарів. У 1702 році при ньому звели костел святого Антонія у стилі бароко (архітектор Войцех Ленартович). У 1706 році король Речі Посполитої Август II Фрідріх відібрав маєток і віддав Олександру Меншикову, втім, уже в 1711 році повернули Любомирським.
У 1773 році власником села став Ян Казімеж Стецький, який у 1793-1800 роках збудував тут власний маєток. Існують дві точки зору, яким чином Стецький отримав маєток. За першою, він придбав його від Францішека Фердинанда Любомирського, за другою – виграв у карти в пана Яблоновського. Згодом маєток успадкував Ян Юзеф Стецький (учасник повстання 1831 року). Через причетність до антиросійської діяльності Людвік Стецький не зміг успадкувати родинний маєток, тому той був конфіскований і на декілька десятиліть перетворився на казенне містечко. Після амністії, дарованої імператором Олександром ІІ, маєток повернули Генрикові Стецькому, який подарував його Вітольдові Стецькому. Далі маєток перейшов у власність до Адама Стецького, а потім до Юзефа Стецького, який володів ним до 1939 року.
Після Другої світової війни маєток Стецьких пристосували під інтернат.
Відео Dmytro Maksymchuk
