Про завдання клубу на найближчі роки, рекордні преміальні, бюджет клубу та чи вистачить його, аби втриматися у найвищому дивізіоні, темпи реконструкції стадіону "Авангард" та про те, коли клуб зможе розпочати тренуватися на новій базі на Костромській. Про усе це - в інтерв'ю із президентом рівненського «Вереса» Іваном Надєїним.
– В Українській Прем’єр-лізі зіграно перший відрізок змагань. Перед паузою для матчів збірних «Верес» пішов на перерву у хорошому настрої, здобувши перемоги у двох останніх матчах. Як оціните старт команди у новому сезоні?
Все залежить від критеріїв оцінки. Особисто у мене їх декілька. Це – бажання хлопців викладатися на всі сто у кожній грі. Якість та видовищність гри. Результат, а також прогрес команди, вміння аналізувати помилки, робити висновки та ставати кращими. У мене немає питань по самовіддачі. Справді, не було жодної гри, де наші гравці ходили б пішки, не йшли в підкати або не боролися до останньої хвилини.
Щодо інших складових то, звісно, могло бути краще. Домашні матчі з «Колосом» та «Ворсклою» складалися на нашу користь. Там ми могли здобувати по три очки, але десь підвели реалізація та відсутність досвіду гри в УПЛ.
З іншого боку, у не дуже яскравій грі з «Минаєм» змогли взяти максимум. Але якщо оцінювати цей відрізок чемпіонату, то гріх скаржитися. За десятибальною шкалою можна сміливо поставити «вісімку».
– Після перемоги над «Минаєм» футболісти отримали рекордні преміальні, а вже за тиждень несподівано зім’яли «Десну» на її полі. На гравців так вплинуло фінансове стимулювання? І про який розмір преміальних йдеться?
Рекордні для «Вереса» з того часу, як я очолив клуб. З самого початку говорив хлопцям: ми готові платити за результат. Торік пройшли «Маріуполь», потрапили у вісімку кращих клубів, і команда отримала гарні преміальні.
Теж саме в УПЛ. Ми готові платити не за участь, а за результат. За умови хороших виступів, частка преміальних у сукупному доході гравців буде вищою, ніж зарплата. Тому у футболістів є стимул виходити і перемагати у кожній грі.
Розмір преміальних прописаний у контрактах. «Верес» – публічне акціонерне товариство. Прийде час звітувати, ми покажемо усі витрати. Але це не захмарні цифри для УПЛ. Все дуже адекватно, повірте. Ми не можемо розкидатися коштами.
– У Першій лізі «Верес» міг похвалитися стабільним фінансовим забезпеченням на фоні інших команд. Який бюджет клубу в УПЛ? Чи вистачить цього, щоб уникнути боротьби за виживання?
Можливо, ви чули вислів «гроші не грають у футбол»? Якби все вирішували гроші, потрібно було б одразу віддати чемпіонство команді з найбільшим бюджетом. Але у житті не так. Подивіться на «ПСЖ», «Манчестер Сіті».
«ПСЖ» за три роки отримав 800 млн євро інвестицій, але Лігу Чемпіонів вони досі не виграли. Бюджет «Вереса» складає близько 65-67 млн грн. Ця сума дозволяє виконувати завдання, які ми ставимо на цей сезон.
Більшість команд УПЛ оперують сумами в діапазоні 55-100 млн грн. Час шалених коштів, коли у футболістів були зарплати по декілька десятків тисяч доларів, минув. Сьогодні все по-іншому. Усі клуби рахують дохідну і видаткову частини, намагаються зменшити дефіцит бюджету.
– З надходженням державних коштів на реконструкцію «Авангарду» з’явився оптимізм, що «Верес» зможе почати другу частину цього чемпіонату у рідному місті. Коли Ви востаннє були на стадіоні у Рівному? Чи задоволені темпом реконструкції?
Темпи реконструкції залежать від фінансування. Хоча на стадіон майже півроку не виділяли жодної копійки, будівництво не припинялося ні на день. Щоразу, як я у Рівному, намагаюся відвідати стадіон, подякувати будівельникам за їх роботу.
Зараз ситуація змінилася на краще. Разом з вболівальниками ми звернули увагу місцевої і центральної влади на «Аванград» і переконали їх, що це важливий проєкт для міста та області. Рівне повинно мати сучасну арену, де б грали не лише у футбол, але й займалися легкою атлетикою, іншими видами спорту. Інвестиції у спорт і здоровий образ життя обов’язково повернуться сторицею.
– Якщо у питанні «Авангарду» клуб може тільки сподіватися на допомогу міста та держави, то за тренувальну базу відповідальний лише «Верес». Розкажіть, як проходить будівництво. Коли команда зможе проводити підготовку до матчів на вулиці Костромській у Рівному?
Саме так, тренувальна база – наша відповідальність, це суто клубний проєкт. Щойно, як отримали право зайти на будівельний майданчик, там почала працювати техніка.
Сама ділянка досить складна. Там кілька рівнів, поруч проходять комунікації. Все потрібно врахувати, знайти найкраще архітектурне рішення. Але ми рухаємося вперед. Хочемо вже найближчим часом побудувати два поля, а після цього – саму базу, де могли б жити футболісти.
Сподіваюся, в наступному році у нас будуть і стадіон, і база.
– Чи задоволені комплектацією команди на сезон? Влітку «Верес» запросив не так і багато футболістів, а кістяк колективу складають ті виконавці, які виборювали «золото» Першої ліги. Чи звертався до Вас Юрій Вірт з проханням придбати певного футболіста або запропонувати контракт?
Комплектація команди – постійний процес, він не може зупинятися ні на день. Щодо кістяка, то ми вирішили дати шанс усім хлопцям, які вибороли перше «золото» для «Вереса» у минулому сезоні. Вважаю, це чесно і справедливо.
Вийшли в УПЛ - будь ласка, доводьте, що здатні грати на цьому рівні. Час є до зими. Після першої частини сезону сядемо, проаналізуємо результати і будемо вирішувати, хто відповідає нашим амбіціям, а хто – ні. Ми робили точкові трансфери, відповідно до запитів головного тренера. Не з усіма вдалося домовитися, але більшість гравців, які хотів тренерський штаб, ми підписали.
Юрій Миколайович на презентації команди перед стартом в УПЛ сказав, що він задоволений тим підбором гравців, які у нього є. Що буде далі - покаже час.
– Минулого сезону у «Вереса» побільшало вболівальників з інших міст. Основна причина цього – медійна, зокрема вихід серіалу «Футболіст» авторства Дмитра Поворознюка. Було бажання залишити відомого рівненського блогера ще й на УПЛ?
Справді, Дмитро зробив велику роботу. Він зумів показати футбол зсередини, зацікавити вболівальників. Серіал вийшов дуже потужним. Як на мене, нічого подібного у Центральній та Східній Європі раніше ніхто не робив.
Я пропонував Дмитру залишитися у «Вересі» і продовжити виступи в УПЛ. Але він вирішив, що настав час поставити три крапки і зробити паузу. Ми не сказали один одному «прощавай». Можливо, Дмитро ще повернеться у «Верес». Ми з ним постійно на зв’язку. Поки більше нічого сказати не можу.
– Нещодавно з’явилася інформація про продаж усіх акцій клубу, які були виставлені на фондовій біржі (500 тис. грн). Як ці гроші можуть допомогти безпосередньо «Вересу»?
Усі кошти, які ми отримали від IPO, будуть спрямовані на розвиток інфраструктури клубу. Перш за все, будівництво бази.
Принагідно, хочу передати привіт усім скептикам, які спочатку не вірили, що ми вийдемо на IPO, далі – не вірили, що продамо усі акції. Бачите, якщо мати бажання і ціль, можна досягнути багато.
– Зі сторони виглядає, що Іван Надєїн повторює шлях Олексія Хахльова. Ви так само підняли команду з 2-ї ліги в УПЛ, граєте в іншому місті та маєте багато амбіцій. Як показує практика, власникам клубів іноді набридає футбол. Ви можете сказати точно, що історія з «Вересом» – це не проект на кілька років?
Скажу чесно, спочатку я просто відгукнувся на прохання про допомогу врятувати клуб. Але з часом усе більше і більше захопився цим проєктом. Хочу, щоб ім’я «Вереса» звучало не лише в Україні, але й у Європі. У Рівному – щирі, справжні, несамовиті вболівальники, а сам футбол дарує такі емоції, які не завжди отримаєш у бізнесі.
Зараз ми працюємо над тим, щоб «Верес» з кожним роком ставав менш залежним від того, скільки коштів ми з партнерами виділяємо на клуб. Не тому що не хочемо багато вкладати у футбол, а тому що клуб здатен вийти на самоокупність, головне – поставити таку ціль і правильно все організувати.
Всередині нашої команди називаємо цей проєкт «стійкість», або «фінансова автономність». Переконаний, за кілька років це можна буде зробити.
– Яку головну ціль ставите перед командою на найближчі два роки? Чи готові замахнутися на єврокубки з «Вересом»?
У нас багато цілей. Повернутися у Рівне. Розбудувати власну інфраструктуру. Закріпитися в УПЛ. Тішити грою вболівальників. Потрапити у єврокубки. Вийти на самоокупність.
Але якщо однією фразою – стати кращим клубом Західної України. Навіщо щось починати без серйозних амбіцій і бажання стати кращими?
