Тетяна Н., місцева мешканка, розповіла Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки про життя під окупацією.
За її словами, росіяни забороняли готувати на вогнищі. Щойно жінка розклала багаття, приїхали окупанти і погрозами наказали йти геть. Кожен похід до колодязя ставав смертельною грою – снайпери стріляли під ноги.
До сім’ї знайомих Тетяни, яка жила у приватному будинку, зайшла велика група окупантів. Людям наказали віддати всю їжу та одяг. Поставили біля стіни, в тому числі дітей, а самі сіли їсти. Господарі будинку на це мали дивитись. Коли ж окупанти закінчили, сім’ю змусили стати на коліна й саме так, на колінах, піти геть з будинку.
«Їм тепер соромно про це згадувати. Така ганьба», — каже Тетяна про своїх знайомих.
Насправді жертвам немає чого соромитися. Ганьба — це те, що робили та роблять на українській землі російські окупанти.
«Мені багато є що розповісти, – каже Тетяна – але я не можу подолати страх. Мені донька каже: сиди та мовчи. Розумієте, коли окупанти зайшли до Бучі, вони брали людей за списками і розстрілювали. Я боюся опинитися у такому списку... Тут всі так. Можливо, ми розкажемо все після перемоги, але поки ні».