У пресслужбі Поліського лісового офісу розповіли історію воїна-лісівника Івана Жилки з Рівненщини, який загинув цьогоріч 15 листопада на Донеччині.
Перед останньою ротацією Іван поділився з рідними, що дуже не хоче знову йти на позиції.
«Мабуть, відчував», - каже мама Героя.
Іван Іванович загинув поблизу м. Торецьк на Донеччині під час обстрілу українських позицій.
Воїн народився 1982 року в селі Карпилівка Рівненської області. Із дитинства був добрим і тихим хлопцем, завжди готовим допомогти. А ще - дуже відповідальним. Мама Героя Галина Миколаївна каже, що Іван був слухняним і працьовитим:
«Він завжди хотів допомогти усім, коли був маленьким. Таким залишався і в дорослому житті».
Шість років тому влаштувався верстатником у Клесівську філію ДП "Ліси України". Працював, доки війна не змінила його звичне життя.
27 лютого 2024 року Івана мобілізували. Він не ухилявся й не вагався ні хвилини. На фронті став іще ближчим до людей, із якими ділив окопи, тривоги й короткі миті спокою.
«Спочатку було страшно, - згадував він у розмовах із рідними. - Але потім це стало буднями. Страшною, але реальністю».
Іванові було 42 роки. Він залишив по собі теплі спогади й величезну тугу.
«Був дуже простим і добрим, завжди готовим підтримати. Таким його запам’ятають усі», - розповідають колеги.