Вісім місяців тому морський піхотинець Максим Кручок з Рівненщини потрапив у російський полон, захищаючи острів Зміїний. Де та в якому стані він перебуває зараз, рідні не знають. Матір Максима Ольга Кручок розповіла Суспільному про останні звістки від сина.
Про те, що 22-річного Максима Кручка з острова Зміїний взяли в полон, його мати дізналася з російських ЗМІ.
"Була одна думка: "Чому він, чому моя дитина?" Уже потім, вже з холодним розумом: "Так, значить, треба було. Хлопці захищали свою країну". В них на прапорі написано "Ми там, де ми потрібні!", — розповідає Ольга Кручок.
Пані Ольга каже: Максим мріяв стати морським піхотинцем.
"Як у 2014 році почалась війна, йому в той момент було 14 років. Він бачив всю цю ситуацію в країні. І коли 20 років йому настало, йому прийшла повістка. Я переживала, не хотіла, щоб він йшов, а він казав: "Подивися, як воюють хлопці вони захищають країну, а я по-іншому не можу". Проходив службу в Миколаївській області, а звідти пішов в Одесу, в морську піхоту. Я ще здивувалася, чому? Ми ж так далеко від моря — де Рівненська, а де Одеська. А він сказав: "Мамо, морська піхота — це гордість", — каже Ольга Кручок.
На острів Зміїний Максим потрапив 4 лютого. Саме там його застала війна.
"20 лютого він казав: "Мамо, нас мають 25-го відправити додому, нарешті, ми зустрінемося", — розповідає мати Максима.
Втім, через чотири дні, плани Максима змінилися. 24 лютого о п'ятій ранку він подзвонив додому та сказав, що почалася війна.
"І все, місця я не мала, в будинку ніхто не спав. Він сказав, що дуже любить нас, що просить пробачення, що він був не такий, яким я хотіла. І сказав, що якщо я не додзвонюсь, то їх вже немає в живих. В душі було таке, як то піднялося море. Я кажу дівчатам: "Напевно, його вже нема, а вони мене заспокоюють: "Наш Максим не може загинути, він у нас везучий". Він завжди каже: "Я у вас везучий", — каже Ольга Кручок.
24 лютого Максим востаннє виходив на зв'язок. В одному з останніх голосових повідомлень, він сказав:
"Рано чи пізно прийду додому, можливо...."
"Це був страшний день, я не знаю, як я його пережила. Не побажала б навіть ворогу", — пригадує матір полоненого.
Через два дні пані Ользі почали надходити повідомлення про військовополоненого сина.
"І в мене в серці відлягло. Я зразу: "Живий, нехай полон, але він живий", — каже Ольга Кручок.
Жінка каже: про те, де нині перебуває Максим та в якому він стані, ніхто не повідомляє.
"Бачте, зараз вийшли хлопці з Азовсталі, які вони, вони всього-на-всього чотири місяці в полоні, наші — вже вісім. Які вони вийдуть — це один Господь знає".
Нині жінка чекає сина з полону та надіється, що зустрінеться з ним якомога швидше.
"Вони мені сняться ті зустрічі. Коли він прийде, я, напевно, не відпущу його пару днів взагалі. Він в мене герой і я пишаюся ним", — додає мати військовополоненого.
