Мав свій будівельний бізнес, але пішов до війська, щоб захистити своїх рідних і власний дім. Геннадій із позивним “Харлам” записався добровольцем до Рівненської тероборони в 2022 році. Спочатку він привів усі свої справи до ладу, а далі подався в ТЦК.
“Якщо не я, то хто? Спочатку я захистив свою сім'ю, свою дружину, своїх дітей. Відправив їх в Англію. Але тут у мене залишається рідний дім, мама, родичі. Заради них, для того, щоб сини могли повернутися, потрібно було мені йти на війну, аби вигнати звідси загарбників”, – пояснює воїн.
Каже, що вирішив йти в ТРО, бо хотів боронити своє місто. В перші місяці великої війни його рідний Вараш був під загрозою нападу. Був страх, що ворог захоче захопити атомну електростанцію. Але з часом ситуація змінилась, загроза зменшилась, а його батальйон вирушив на Схід. За понад два роки разом із побратимами повоював і під Бахмутом, і під Куп’янськом.
Обидва напрямки, розповідає “Харлам”, дуже складні, але пережите добряче згуртувало колектив:
“Як не крути, а наша рота – це вже така велика сім'я. Тому для мене найскладніше на службі – це втрати та поранення бойових побратимів, тих, кого добре знаєш”.
Війна – це дуже важка робота. І фізично і психологічно. Але воїн розуміє для чого він тут.
“Чи втомився вже? Так, втомився. Але те, що мій вибір піти воювати був вірний – безсумнівно. Можливо, якби я частіше сім'ю бачив, то було б трошки легше. Втома є, але нічого страшно, ми все вірно робимо” – впевнений Геннадій.
Для чоловіка мотивацією також є те, що бачить в містах молодь, яка має змогу жити та відпочивати:
“Молодь має право і зобов'язана, я б сказав, жити повним життям. Вони мають відпочивати, гуляти з дівчатами, закохуватися, кохати. Ми, за те і воюємо, щоб у них була така можливість. А от здорові бугаї по барах, які не народжені для війни, трошки демотивують”.
Нині військовослужбовець гідно витримує всі важкості служби. Допомагає в цьому думка про перемогу, плани на майбутнє, про те, що повернеться до власної справи та “розконсервовує” свою будівельну фірму, а головне – про об’єднання з сім’єю, якої не бачив ці роки.
“Але спочатку доведеться тиждень святкувати. Разом із бойовими побратимами відзначимо цей день, а далі вже кожен буде рухатись в сторону своєї сім'ї”, – з посмішкою резюмує “Харлам”.
