Герой мемів із Рівного "Чоткий Паца", або Іван Мартинов розповів, як воює проти російських окупантів.
Нині 30-річний захисник боронить країну на Донбасі.
В інтерв'ю проекту "Український Свідок" Іван поділився не лише передісторією, як став популярним після відомої фрази,
Нині хлопець є старшим стрільцем та парамедиком 68-ї окремої єгерської бригади.
За кілька років до цього брав безпосередню участь у Революції Гідності.
Під час сутичок із "беркутівцями" Іван дістав травму руки, потрапив у СІЗО. Йому загрожувало від 8 до 15 років за "вчинення масових заворушень". Проте його відпустили.
Після Євромайдану хлопець повернувся до Рівного та став волонтером. Саме в цей час він потрапив на відео, яке згодом зробило його знаменитим - він відповідав на питання бліцопитування.
"Я такий собі бродвейний котик, бродив собі по місту ночами. Нормальний босяк", — жартує про себе Іван.
Після волонтерства Іван захотів отримати підготовку бойового парамедика та поїхав із хлопцями до Авдіївки. Перший бойовий досвід отримав під Соледаром. Офіційно Іван Мартинов служить у лавах ЗСУ ще з 2016 року.
Хлопець зізнався, що після повернення з АТО почав пити. Не знав, як знайти себе в місті, яке стало для нього геть іншим після пережитого досвіду, та ще й наклалися складні сімейні обставини. Батько військового — священник, але і він не завжди витримував цю ситуацію.
"Тато вибігав з дому, говорив: "Сину, схаменись", - згадує той період свого життя Іван.
"До того ми з батьком були як два кенти. А коли я повернувся, то п'ять хвилин говорили, після чого могли півдня не спілкуватися", - додав він.
Вранці 24 лютого 2022 року Івану зателефонували з військкомату та сказали, щоб збирався. Хлопець склав рюкзак, за ним приїхала машина і він не встиг навіть поснідати.
"Моя робота тепер проста. Я маю зробити так, щоб ніхто з них не пройшов далі. Шматок за шматком виганяти ублюдків зі свого будинку, зі своєї землі", - розповів автор відомого мему.
Разом з тим він згадує фейк, який ширився новинами та соцмережами наприкінці 2022 року, що він буцімто загинув на запорізькому напрямку.
"Сиджу я з хлопцями на роботі, а тут така картина — мене поховали. Не стало хлопа. Раптом був, хутко зник. Розумію, що всіх треба обдзвонювати і казати, що це фейк, не ведіться... Але мені пощастило, що перед тим я говорив з меншим братом і переписувався з дядьком. І там дядько трохи поміг з тією панікою. Для мене це невдалий жарт, - поділився він.
