У Рівному подружжя судились за спірний будинок.
Як зазначається у рішенні апеляційного суду, подружжя Олександра та Катерини Пархомчуків упродовж десяти років жило в шлюбі, під час якого мати відповідачки уклала з нею договір дарування земельної ділянки, право власності на яку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Згодом на замовлення відповідачки було видано будівельний паспорт на житловий будинок, господарські будівлі та споруди, а також зареєстровано повідомлення про початок будівельних робіт.
На початку 2022 року жінка почала жити в будинку, а у вересні того ж року зареєструвала на нього право власності. Тим часом чоловік з березня 2022 року почав проходити службу в ЗСУ та щомісяця навідувався додому й сплачував компослуги.
Коли ж у квітні 2023 року він приїхав додому, то жінка його не впустила та викликала поліцію.
Відтак, у травні 2023 року чоловік звернувся до Сарненського райсуду щодо поділу спільного майна.
Суддя Сарненського райсуду Ігор Довгий задовольнив позов чоловіка частково та визнав право власності за позивачем на половину будинку.
Своє рішення мотивував тим, що будівництво вказаного спірного будинку здійснювалося сторонами під час перебування у шлюбі. При цьому, відповідачка не спростувала, що будівництво велося за спільні кошти подружжя.
Не надала жінка й доказів про те, що недобудований будинок знаходився на земельній ділянці на день укладення договору дарування земельної ділянки між нею та матір’ю.
Зазначене рішення відповідачка оскаржила в апеляції. Вона вказувала, що спірний будинок зведений ще до того, як її мати подарувала їй земельну ділянку для будівництва будинку.
Батьки жінки підтвердили участь позивача у виконанні лише окремих робіт у будинку та лише після 2014 року. За їхніми словами, до 2022 року чоловік жив не у будинку, а у господарській будівлі, збудованій батьками відповідачки
Зрештою апеляційний суд залишив скаргу відповідачки без задоволення, а рішення Сарненського райсуду - без змін.
- Позивач довів у суді, що будівництво спірного будинку здійснювалося сторонами у період шлюбу та за спільні кошти подружжя. Це підтверджується як поясненнями свідків, допитаних у суді першої інстанції, так і квитанціями про придбання позивачем будматеріалів, вікон, меблів.
Відповідачка не спростувала за допомогою належних і допустимих доказів презумпцію спільності права власності подружжя на житловий будинок.
Її твердження про те, що на момент отримання нею в дарунок земельної ділянки, на ній вже знаходилися спірний житловий будинок із надвірними будівлями спростовуються, оскільки у самому договорі дарування зазначається, що на земельній ділянці, яка відчужується, відсутні будь-які об’єкти нерухомості, які здані в експлуатацію, так і розпочаті або незавершені будівництвом.
Не заслуговують на увагу й покази представника відповідачки на непридатність будинку для проживання, оскільки стан його технічної готовності не перевищує 84 %.
Що стосується даного спору, то згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, за відповідачкою зареєстроване право приватної власності на житловий будинок. Отже новостворене нерухоме майно набуло юридичного статусу житлового будинку внаслідок зазначеної вище державної реєстрації, а тому, з огляду на обставини справи, підлягає поділу в рівних частинах, - зазначають в суді.
