У селищі Мізоч, що в Рівненському районі, розташована пам'ятка архітектури з цікавою історією виникнення. Ідеться про Мізоцький костел святого Яна Непомука.
Історію пам'ятки розповіли в Управлінні культури і туризму Рівненської ОДА в межах проєкту "Рівненщина на смак".
Католицький костел Яна Непомука в Мізочі є найпомітнішою пам’яткою матеріальної культури. За своїми архітектурно-художніми рисами споруда є одним із найбільш характерних і виразних прикладів місцевої інтерпретації принципів архітектури класицизму кінця XVIII сторіччя.
Є легенда, що на місці нинішньої будівлі костелу здавна існував дерев’яний козацький храм.
"Як одна мить пролітали над Мізочем століття за століттями з війнами, періодичними турецько-татарськими набігами, в запалі яких змінилася не одна сім’я господарів нашого селища. Тож не дивно, що з плином часу загубилася та давня козацька церква, та й конкретних підтверджених даних про її існування немає. Та всезнаючий народний поголос вказує на те, що вона таки була", - ідеться в повідомленні.
Костел - мурований у стилі класицизму. Будівництво розпочав генерал Кшиштоф Дунін-Карвіцький 1795 року. У крипті цього костелу він і був похований. Тут же спочили і його дочка Клементина, дядько Щепан Турно, а також княжна Ядвіга Любомирська з Дерманя. Завершив спорудження храму разом із розташованим поруч парафіяльним будинком син генерала Казимир 1830 року.
Спочатку костел не мав статусу парафіяльного, а був філією Острозького без постійного священика й визначеного матеріального забезпечення з боку поміщика. Причиною було те, що на одного ксьондза мало б припадати 100 дворів, а в Мізочі й у навколишніх селах був 61 двір римо-католиків. Парафія Мізоча утворилася згодом - 1920 року.
Білий фронтон костелу з шістьома колонами був увінчаний хрестом. З обох боків вхідних дверей за колонами розташовувалися ніші, у яких були фігури святих. Зверху ніш були квадратні загратовані віконця, а під верхом – напівкругле віконце. У середині костелу на вівтарях були ікони, що представляли муки Святого Вавринця, і кілька вмурованих мармурових епітафій. У костелі також висіла копія фундатора костелу – генерала Кшиштофа Дунін-Карвіцького. У підземеллях було декілька гробниць.
У білому будинку священика останнім мешкав парафіяльний ксьондз Люціан Краєвський.
За костелом знаходився великий цвинтар. Там були могили мешканців Мізоча, що померли до й під час Другої світової війни.
Після 1945 року костел був переділений на дві частини балками. Унизу була бібліотека, а зверху – кінотеатр. Під час зміни планування були втрачені унікальні внутрішні інтер’єри.
Свободу костел отримав 1996 року. Відтоді тут – Православна церква України Різдва Пресвятої Богородиці.
