На Здолбунівщині мешканці попрощалися зі ще одним Героєм. У останню дорогу сьогодні провели Анатолія Конечного.
Про це повідомив очільник громади Владислав Сухляк.
У далекому 1965 році, 5 вересня, у селі Тумань на Дубровиччині, у сім’ї Миколи Григоровича та Євгенії Данилівни Конечних народився син Анатолій. У 1988 році одружився з Жанною, а через рік народився син Денис, ще за рік донечка Оленка.
Переїхавши у Здолбунів, працював у квасилівському «Рівнесільмаші», згодом на Здолбунівському ремонтно-механічному заводі, до останнього працював на «Укрцемремонті» м.Здолбунів.
Але прийшов лютий 2022-го… Анатолій одним з перших прийшов у військкомат, записався в місцеву тероборону. У квітні разом з іншими поїхав на навчання на Волинь, а звідти на Донеччину.
5 серпня зателефонував дружині. Довго розмовляли, ніяк не могли розпрощатись. А 6-го подзвонили з лікарні: ваш чоловік поранений, без свідомості, спробуємо витягнути. Зустрілася Жанна з Анатолієм уже в Дніпрі, у госпіталі. Увесь час підтримувала його, говорила з ним, намагалася витягнути його з безсвідомного стану, увесь час повторювала: "ти сильний, ти маєш жити..."
23 серпня 2022 року солдат Анатолій Миколайович Конечний помер від осколкових ран. Помер за нашу Батьківщину, виявивши стійкість і мужність, вірний військовій присязі. Йому було 56 років.
Владислав Сухляк пише, що у одній з розмов син спитав його: «Тату, може, б попросився, щоб відпустили на пару днів». Анатолій відповів: «Синку, як я їх можу покинути, таких молодих, 23,24-річних, вони ж без мене пропадуть…» Кожним опікувався як своїм рідним.
