На Рівненщині в останню дорогу провели військовослужбовців Василя Яковця, Віктора Лютка, Тихона Лугіна, Івана Пилипчука, Віктора Кишмана, Михайла Бакалейка, Анатолія Синіцького, Юрія Кашперука, Олександра Тищука та Юрія Догойду.
Про це повідомили у пресслужбі Рівненської ОДА.
Василь Яковець мешкав у селі Карасин, що в Клесівській громаді. Чоловік став на захист України на початку 2023 року. На жаль, цьогоріч 10 листопада воїн відійшов у вічність через важку недугу. Захисникові було 46 років. У нього залишилися мати, дружина та троє дорослих дітей.
У Володимирецькій громаді попрощалися з матросом Віктором Лютко. Чоловік народився 26 серпня 1987 року, проживав у селі Луко. Боєць служив на посаді старшого стрільця-оператора десантно-штурмової роти. Віктор загинув 5 листопада 2024 року під час бойового завдання на території Донецької області.
Тихон Лугін народився 22 листопада 1972 року в Костополі. Навчався у школі №20 у Рівному. Пізніше захисник здобув інженерний фах у Національному університеті водного господарства та природокористування. Під час навчання завершив військову кафедру та здобув звання молодшого лейтенанта саперно-інженерних військ.
На другий день повномасштабного вторгнення чоловік пішов добровольцем у лави ЗСУ. Спочатку служив у територіальній обороні, де був командиром саперно-інженерного взводу. Пізніше воїн виконував бойові завдання на Донецькому та Херсонському напрямках.
Тихон Лугін помер 5 листопада 2024 року. Поховали бійця на Алеї Героїв кладовища «Нове» в Рівному.
Іван Пилипчук народився 16 липня 1968 року, проживав у селі Новомалин Острозької громади. Герой загинув 8 листопада 2024 року від отриманих поранень унаслідок скиду боєприпасу з ворожого БпЛА під час виконання бойового завдання в Донецькій області. Поховали військовослужбовця на місцевому кладовищі.
Віктор Кишман народився 7 грудня 1982 року, проживав у селі Тихе Малолюбашанської громади. Воїн став на захист України 26 лютого 2022 року. Солдат загинув на полі бою 21 квітня 2024 року на Донецькому напрямку. Увесь цей час чоловік уважався зниклим безвісти. Лише цьогоріч, 5 листопада, тіло загиблого було ідентифіковано. У загиблого захисника залишилася дружина, донька та син. Поховали бійця на місцевому кладовищі в селі Мирне.
Михайло Бакалейко народився 1980 року. Проживав у селі Вербень, що в Демидівській громаді. Чоловік був командиром відділення 3-ого зенітного ракетного взводу ракетно-артилерійського дивізіону. Життя молодшого сержанта обірвалося 8 листопада 2024 року на Донецькому напрямку. Поховали захисника в рідному селі.
Анатолій Синіцький народився 1970 року, проживав у селі Пустоіванне, що в Козинській громаді. Молодший сержант загинув під час мінометного обстрілу 28 жовтня 2024 року на Донецькому напрямку. Поховали полеглого на місцевому кладовищі.
Юрій Кашперук народився 9 вересня 2001 року, проживав у селі Тараканів. Життя молодшого сержанта, воїна-розвідника обірвалося 8 листопада 2024 року після ДТП на Донеччині. Йому назавжди залишиться 23 роки. Поховали бійця під прощальні постріли почесної варти на місцевому кладовищі.
Олександр Тищук народився 1988 року, проживав у селі Липа, що в Мирогощанській громаді. Чоловік був стрільцем-помічником гранатометника аеромобільного відділення аеромобільного батальйону. На жаль, військовий помер 11 листопада 2024 року в лікарні. Поховали бійця на місцевому кладовищі.
Юрій Догойда народився 1979 року, проживав у селі Підгайці, що у Млинівській громаді. Захисник був головним сержантом інженерно-саперного взводу інженерно-саперного батальйону. Службу ніс у Харківській області. Життя воїна обірвалося 7 листопада 2024 року внаслідок підриву на вибуховому пристрої. Поховали бійця на центральному кладовищі в рідному селі.