На Рівненщині в останню дорогу провели дванадцятьох захисників

Жителі Рівненської області учора провели в останній земний шлях дванадцятьох захисників. 

Церемонії прощання відбулися у багатьох населених пунктах області.

Про це інформують у Рівненській ОВА.

Вшанували: Володимира Шапірка, Олександра Прокопчука, Романа Довгаля, Олександра Котка, Миколу Лазарчука, Ігоря Вербицького та Руслана Лущевського, Андрія Шаварського, Миколу Власюка, Михайла Цимбалюка, Віталія Орліча, Олександра Баришева.

Володимир Шапірко народився у 1977 році і проживав у Сарнах.

Він приєднався до підрозділу тероборони під час повномасштабного вторгнення, а пізніше виконував бойові обов'язки у Донецькій області.

11 травня у м. Дружківка Донецької області серце Володимира зупинилось. Попередня причина смерті - серцевий напад.

Олександр Прокопчук народився в сім'ї священника у селі Бережниця Дубровицької ТГ. Після закінчення навчання в Тернопільському національному медичному університеті імені Івана Горбачевського він вступив до Української військово-медичної академії і став військовим лікарем. Під час повномасштабної війни Олександр рятував наших захисників у складі ЗСУ і був бойовим медиком 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади.

11 лютого Герой загинув під час евакуації поранених захисників під Бахмутом на Донеччині.

В Олександра залишилися батьки, брат, дружина.

Роман Довгаль - житель селища Рокитне, 2001 року народження. У березні минулого року приєднався до лав ЗСУ, щоб захищати Батьківщину.

12 травня воїн помер у госпіталі від травм, отриманих внаслідок тяжкого поранення поблизу н.п. Оріхово-Василівка на Донеччині.

Йому назавжди буде 22...

Олександр Коток – уродженець села Тинне Немовицької громади. У 18 років добровольцем долучився до лав Збройних сил України, аби вигнати окупантів з рідної землі.

11 травня воїн загинув під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Іванівське на Донеччині.

Поховали Олександра на кладовищі у селі Тинне.

Микола Лазарчук народився в 1980 році у селищі Степань. Він був адвокатом з 17-річним стажем у цивільному житті.

11 травня воїн загинув у боях під Бахмутом, захищаючи Україну від російських окупантів.

Йому було 42 роки...

Дубенська громада в жалобі: тут попрощались із Олександром Баришем.

Військовослужбовець був учасником АТО упродовж 2015-2016 років, воював у перших рядах 10 штурмової бригади в населених пунктах Мар'їнка, Красногорівка, Катеринівка, Авдіївка. У перші дні повномасштабного вторгнення знову повернувся до лав Збройних Сил України, служив санітаром, під час бойових дій врятував не одне життя, про що свідчать вдячні слова побратимів. Брав участь у бойових діях в Сумській області та населеному пункті Бахмут, де обірвалося його життя.

Вірний військовій присязі, воїн героїчно загинув 11 травня 2023 року в районі н.п. Оріхово-Василівка Бахмутського району Донецької області.

Малолюбашанська громада попрощалася та провела останньою життєвою дорогою Ігоря Вербицького та Руслана Лущевського.

Ігор Вербицький народився 25 травня 1968 року в місті Балаклія, пізніше з сім’єю переїхали в Костопіль. Навчався у Костопільському професійно-технічному училищі, де здобув спеціальність електрослюсаря. Останні роки жив у селі Мирному.

Чоловіка призвали на військову службу 14 листопада 2022 року. Був старшим солдатом, стрільцем-санітаром механізованого взводу.

Воїн загинув 13 травня внаслідок ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Перший Лиман Куп’янського району Харківської області.

Поховали Героя в селі Мирне.

У воїна залишилися дружина, син та внук.

Руслан Лущевський 1980 року народження, житель села Кам’яна Гора.

Служив сержантом, був командиром бойової машини – командиром механізованого відділення.

12 травня внаслідок підриву під час виконання бойового завдання щодо захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі населеного пункту Масютівка Харківської області військовий загинув.

Поховали Руслана Лущевського на кладовищі села Кам’яна Гора.

У загиблого Героя залишилися дружина та двоє неповнолітніх дітей.

У Костопільській громаді назавжди попрощалися із Захисником України старшим сержантом Андрієм Шаварським.

Воїн народився 1 березня 1976 року в місті Костопіль. Закінчив Костопільську ЗОШ № 2, далі навчався в Костопільському професійному технічному училищі, в Рівненському фаховому коледжі НУБіП України. Працював робітником на різних підприємствах.

Андрій був доброю людиною, дуже любив рибалити, футбол, був майстром на всі руки, завжди міг підтримати й знайти спільну мову. Дуже любив дітей. Мав ще багато планів на майбутнє.

18 липня 2022 року Андрія мобілізували на військову службу. Він був старшим сержантом.

11 травня Андрій Шаварський загинув під час виконання військового обов’язку внаслідок ворожого обстрілу поблизу Донецької області.

Похоронили військового в місті Костопіль на «Старому» кладовищі поруч із іншими Воїнами Небесного Легіону.

У селі Радухівка Зорянської територіальної громади в скорботі назавжди попрощалися із Захисником України Миколою Власюком, 02 листопада 1998 року народження.

Микола був призваний на військову службу за мобілізацією 26 лютого 2022 року, служив старшим солдатом, навідником гірсько-штурмового відділення.

11 травня Микола Власюк загинув, мужньо захищаючи Україну, внаслідок мінометного обстрілу в районі населеного пункту Білогорівка Бахмутського району Донецької області.

17 травня в Рівному громада, а також були присутні представники діаспори, українські друзі із США, які постійно підтримують наших військових і громаду, віддали останню гідну шану Захисникам-Героям Михайлу Цимбалюку та Віталію Орлічу.

Михайло Цимбалюк народився та виріс у Рівному, навчався у 18-ій, а потім – 2-ій школі, в училищі. Але вже з дитинства він марив футболом. Все життя Михайла було пов’язане з футболом, змаганнями, друзями – ще зі школи він ріс активним та допитливим. А без гри у футбол просто не уявляв себе. Мав безліч нагород, відзнак, був одним із кращих бомбардирів і гравців Рівненського району, брав участь у багатьох футбольних змаганнях області, України.

Коли Михайло подорослішав, його зацікавила військова служба. В 2010 році пішов на службу, був десантником. Повернувшись у цивільне життя, Михайло працював на виробництві меблів, бо мав хист і бажання робити своїми руками.

У травні 2022 року Михайло отримав повістку і без вагання повернувся на службу. Певний час був у прифронтових зонах, а потім його перевели ближче до лінії бойових дій, був у Бахмуті взводним, зміг вивести свій взвод без втрат.

Молодший сержант, командир другого відділення протитанкових керованих ракет Михайло Цимбалюк загинув 11 травня під час мінометного обстрілу в районі Оріхово-Василівка Донецької області.

Поховали Героя на території кладовища «Нове».

Віталій Орліч народився у Зарічному, але все життя Героя минуло у Рівному. Навчався в 11-ій школі, а після 9 класу здобув фах водія-механіка у автотранспортному технікумі.

Після технікуму Віталій пішов на строкову службу в армію. Ніколи не мріяв бути військовим, говорив, що відслужить і далі будуватиме своє життя спокійно, але після чотирьох місяців строкової служби підписав контракт.

Саме військова служба поєднала і два закохані серця. Віталій та Христина, яка також служить у Збройних Силах, одружилися у червні 2022 року на Донеччині.

Надзвичайно добрий, щирий, щедрий Віталій дуже любив дітей і тварин. Завжди спокійний, врівноважений, ніколи ні з ким не сварився, був прикладом для молодшого брата, втіхою, опорою та підтримкою для батьків.

13 травня в результаті артобстрілу в районі населеного пункту Перший Лиман на Харківщині 24-річний стрілець-снайпер, старший солдат Віталій Орліч загинув, захищаючи Батьківщину.

Поховали військового на території кладовища «Нове».