На Рівненщину переїхало підприємство з виробництва кави.
Про це повідомляють у Рівненській ОДА.
Павло Філіпчук понад 7 років тому переїхав із Демидівщини до столиці. Там чоловік започаткував виробництво кави. Купував її зеленою із всього світу: Мексики, Куби, Індії, В’єтнаму, Африки. Далі її обсмажували, фасували у різні ємності та продавали для українських мереж кав’ярень, ресторанів та іншим торговим маркам.
Відколи розпочалось повномаштабне вторгнення вирішив зібрати речі та переїхати на Батьківщину. Проте дзвінки від клієнтів щодо купівлі кави не припинялись.Отож пожружжя прийняло рішення перевезти виробництво на "малу Батьківщину".
«Протягом 3 тижнів перевозили усе виробництво. Тоді ще не були облаштовані блокпости. З міста Києва були величезні пробки. А на в’їзд до міста не було машин взагалі. Тому їхав по зустрічних смугах, а там на замість машин їздили БТРи і танки. Було страшно дуже. Адже їдеш і не знаєш, що тебе чекає. Одного разу, коли був пік бойових дій, дорога до Стоянки, Макарова була вся розстріляна. Був хаос. Ми заблукали, а я їхав на чолі колони. Ледь не виїхали прямо туди, де кадирівці розстрілювали людей. Чудом не потрапили до низ… Цей період життя запам'ятається надовго. А коли ти відчуваєш моменти вібрації по тілу від вибуху – переоцінюєш усе», - пригадує Павло.
Так вивезли близько 40 тонн сировини кави, різноманітне обладнання та кавові машини. Усе, що за останні 10 років придбав. Залишилося лише приміщення в Гостомелі. В ньому орки облаштували собі штаб-квартиру. Ангар, площею в 2 000 квадратів, вони використовували для житла. Приміщення пошкоджене, дещо розікрали.
«У Демидівці шукали приміщення, щоб орендувати. Ми думали, що переїдемо сюди не на постійну основу - місяць два і це все закінчиться. Але для оренди нічого не було. Мама підказала, що є старий Демидівський молокозавод. Знайшов директора і він показав нам приміщення – воно було ніби пройшло війну. Тож зробили там реконструкцію. Потому переоформили вже другу частику акцій цього приміщення», - заначив Павло Філіпчук.
Так, розвивають своє виробництво. Тепер у Демидівці виготовляють каву зі всього світу. Працюють близько 40 людей, з них четверо тих, хто разом із сім’ями релокувалися з Києва. Петро розповідає, що щодня виріть в Україну та ЗСУ. Це дає силу, енергію та бажання щось робити далі. Щодня працюють та розвиваються, підтримують економіку. Цим і пишається.
