«Перший місяць я спати нормально не могла»: інфекціоністка з Рівного розповіла про боротьбу з коронавірусом

Пандемія коронавірусу застала світ зненацька і на певний час призупинила діяльність багатьох сфер життя. За декілька місяців люди почали пристосовуватись до карантину. В Україні вже дозволили роботу низки закладів, відновлюють пасажирські перевезення тощо. При тому, кількість хворих не зменшується. Щодня через ускладнення, викликані інфекцією, помирає мінімум десяток людей. За їх життя невпинно борються медичні працівники.

Читайте про те, як коронавірус впливає на організм, про труднощі, з якими довелось стикнутись медикам через коронавірус, і як воно – боротись із маловідомою хворобою. Наші журналісти поспілкувались із кандидаткою медичних наук, лікаркою-інфекціоністкою Рівненської центральної міської лікарні Інною Чишкевич

Боротьбу із коронавірусом називають справжнім подвигом. Як було працювати на початках, коли ще не було досвіду лікування COVID-19?

- Зараз ми вже всі трішки заспокоїлись. Спочатку було досить так напружено і емоційно, і фізично було тяжче, і хворих стало відразу так багато у нас. Фізично тяжко, бо багато хворих і плюс в цих костюмах і гаряче, і дихати складно. Я навіть таку гіпоксію відчуваю. Морально було тяжко не менше. Перший місяць я взагалі спати нормально не могла. Ніби я й не дуже переживаю, що захворію, бо все ж я не з такої групи ризику, як так люди старші із супутніми захворюваннями, але все-таки це діє на психіку, ти нервуєш десь щось переживаєш. Зараз, слава Богу, це вже легше стало, хоча хворих не зменшилось. Був певний період, тижні три тому, коли було менше хворих, зараз знову йде приріст.

Інна Чишкевич із колегами

Як із забезпеченням засобами індивідуального захисту, обіцяними доплатами у розмірі 300%?

- Ми були гарно забезпечені. Можливо, не ідеально на початку засобами захисту, але порівняно з іншими, ми дуже гарно були забезпечені. У нас запаси постійно поповнюють. Наша лікарня була визнана опорною і в нас непогане було забезпечення. У інших лікарнях трішки гірше, там і гірша ситуація була із медпрацівниками, а з доплатами у нас теж все добре. Нам виплатили 300% обіцяних і виплатили ще додаткові премії, у даному питанні наш персонал задоволений. Реально, ми можемо зараз працювати і не думати, де б нам ще підзаробити чи де б взяти гроші. Можна викладатися на повну. Я цілком задоволена.

Як Ви вважаєте, чи вплинуло послаблення карантину на кількість хворих?

- Звичайно, вплинуло. Зменшили напруженість цього карантину і зразу ж. Більше місць роботи повідкривали у зв’язку із послабленням карантину. Люди в основному інфікуються або за місцем роботи, або дома. Тобто, в закритих приміщеннях в основному. У нас так: або по місцях роботи вони лежать, або по домах.

Скільки хворих із коронавірусом зараз перебувають у інфекційному відділенні?

- На ранок було 58, 10 людей виписали, але вже ми прийняли десь 10 людей. Тобто, десь в межах 60. Ще один корпус облаштували для хворих із коронавірусом. Орієнтовно загалом 120 людей. Тут (у іншому корпусі, - авт.) реанімація, урологія переобладнана. Є пацієнти, які ще під підозрою, вони повинні жити в окремих палатах. Їх ніхто не кладе разом, тому займається багато місць. У нас (у інфекційному корпусі, - авт.) цілий поверх, так само тут (у іншому корпусі, - авт.) ще медперсонал деякий живе, що не ходить додому, ті, що там по два тижні живуть, два тижні на карантині, а лише потім йдуть додому. У них так.

Працівники інфекційного відділення ходять додому як і раніше, чи є певна процедура?

- Ми такого не практикуємо, в нас абсолютно всі ходять додому. Із медиків нашого відділення, слава Богу, ніхто не захворів. У нас тільки одна друкарка була захворіла, але там не зрозуміли шлях передачі, тому що першою поступила її бабуся до нас, а після того її через тиждень обстежували і виявили. І ми не знаємо, чи все-таки тут відбулось інфікування, чи, можливо, десь інше. Тут складно сказати, тому що ніяких проявів у неї теж не було.

Чи роблять медпрацівникам ПЛР- чи ІФА-тестування?

- Антитіла у нас всіх переробили. Нівкого позитивних, крім цієї друкарки, яку ми й так знали, що вона була хвора. Крім того, ми здаємо регулярно всі ПЛРи, ми маємо право здавати мало не кожні 5 днів, я здаю орієнтовно раз у два тижні. Я вже чотири рази здавала, завтра планую п’ятий раз здати.

Дезінфікуюча рамка у інфекційному відділенні

Як коронавірус може впливати на організм людини, які ускладнення він викликає?

- Найбільш серйозне ускладнення – це смерть. Практично в усіх людей із клінічними проявами розвивається пневмонія. Пневмонія буде різної складності – або вона легка, коли вогнищева, незначна, до тяжкої, коли більша половина легень уражена пневмонією. Це найбільш серйозний клінічний прояв. Викликає ще дихальну недостатність, недостатнє насичення киснем відбувається крові. Бо легені неспроможні газообмін проводити на належному рівні і це викликає гіпоксію всіх органів, відповідно, людина може померти. У тяжких випадках відбувається гіперреакція імунної системи і розвивається так званий цитокіновий шторм. Це теж людина може померти вже внаслідок реакції свого організму. Паралельно ще може бути підвищене згортання крові. Це теж вірус викликає такі зміни  в організмі і можуть виникати тромбози, навіть інсульти і може призвести до смерті.

Як часто люди потребують підтримки киснем?

- Хвороба має певні етапи. На першому етапі, коли людина захворіла, 6-7 днів може бути легший перебіг, розпал іде на другому тижні і найбільше ураження легень іде на другому тижні. Це дуже важкий період, як правило, на цьому періоді пацієнти потрапляють до нас у лікарню. На першому тижні рідко хто потрапляє. Як правило, на першому тижні, коли невелике ураження легень, ці пацієнти вдома перебувають, а далі вони поступають сюди і більшість із них потребують кисню. Не скажу, що всі, бо в декого організм справляється.

У яких випадках людину можна виписувати додому і вважати здоровою?

- Раніше у нас була обов’язкова вимога – не виписувати, поки не буде два негативних аналізи ПЛР. Поки не було негативних, доти пацієнти перебували у нас. Потім нам змінили ці умови до одного негативного або навіть дозволили виписувати по клінічних показах. Тобто, якщо ми бачимо, що людина видужала, декілька днів немає температури, клінічно значне покращення, показники крові наблизились до нормальних меж, ми маємо право виписувати. Клінічне одужання наступає тоді, як ми їх виписуємо, а вже одужання, чи зникає вірус - як правило воно йде паралельно. Буває так, що клінічно людина одужала, але вірус виділяється ще певний час. Може бути неактивний, інфікувати та людина вже нікого не може. Якщо виділяється вірус при виписці, то ми їх виписуємо, якщо є де ізолюватись. Якщо нам людина каже, що вдома в неї ніхто не перехворів, то ми йдемо на зустріч – та людина лишається, поки не отримаємо негативний. Як правило, це відбувається швидко.

Скільки часу найдовше людина із коронавірусом перебувала у відділенні?

- У мене одна тільки хвора була, в якої більше 5-ти тижнів виділявся вірус. Це була медпрацівниця, яка не могла ізолюватись вдома, відповідно, вона була у лікарні. Вона була досить тяжка, весь час на кисні, там людина була із супутніми патологіями, тиском, ожирінням, «букетом» хвороб.

Яка ситуація із забезпеченням препаратами? Що пацієнти купують самі?

- Практично все є. Немає хіба вітамінів С, D, мікроелементів, цинк можуть купити пацієнти, це не дорогі. Основне лікування – антикоулянти, антибіотики, пробіотики, сольові різні розчини, антибіотики причому різноманітні, ми можемо собі вибирати в залежності від того, що людина приймала, ми коригуємо. Є препарати відхаркуючі, ін’єкційні. Забезпечення у нас непогане.

Єдине, що на випадок, коли важкий перебіг хвороби, коли є цитокіновий шторм, там є специфічні препарати, яким треба блокувати рецептори інтерлекінів. Як правило, ці пацієнти вже реанімаційні. На жаль, їх (препаратів, - авт.) немає. Тоді пацієнти їх купують за свій рахунок. «Актемра», його можна вводити один раз, можна два рази, біля 50 тисяч, то це на два рази по два флакони. Але це у випадку, якщо йде питання між життям і смертю. Ніхто його не призначає. У нас за весь цей період був, може, десяток людей, яким ми вводили цей препарат, це вже були дуже тяжкі перебіги і, на жаль, не завжди успішні.

Чи були випадки, коли медичні працівники звільнялись чи йшли у відпустку через епідемію?

- У нас були випадки, коли медсестри продовжували декрет, хто пішов на пенсію, запанікували люди. У кожного свої певні обставини, хто вік мав. Декому дозволили за свій рахунок на період епідемії теж піти у відпустку. Якщо людина старша і з групи ризику, то, я вважаю, що це правильно. Ну загалом небагато пішли – в межах 5 людей. У нас прийшли інші працівники. Роботи більше і ставлять по декілька людей на зміну і на поверх навіть, поприходили із інших відділень люди. Можливо, був брак санітарок, але, здається, теж укомплектували. У день у відділенні десь 25 медичних працівників – ті, хто приходить на день.

Як медперсоналу працювати із хворими, як ведуть себе пацієнти, чи немає паніки?

- Є момент, пов'язаний із цими хворими, вони в гострий період, коли в них активний йде процес, частина хворих є трохи нервові, частина неспокійні. Багато хто з медсестер говорив, і я це помічала, що людина, коли вона у гострому періоді, і людина та, яка вже пройшов цей період і вона видужує, вони відрізняються. Виявляється, що вони спокійні. Багато хто нервує, багато хто переживає, у частини є страх смерті. Ми консультації вузьких спеціалістів по телефону отримуємо. У зв’язку із ризиком інфікування, психологів не впускають. Ми самі маємо бути психологами і всіма спеціалістами.

Зазвичай говорять про те, що у зоні ризику люди, яким більше 50 років. Втім, хворіють і діти, і молоді люди. Який у них перебіг хвороби?

- Молоді люди бувають дуже рідко, але бували, і до 30 років було, і декілька дітей було. Був 30-річний хлопець, у якого дуже тяжкий був перебіг, не мав супутніх захворювань. Це в нього цитокіновий шторм йшов, гіпералергічна реакція його організму на збудник пішла, його переводили у реанімацію, йому вводили дорогий препарат. Відразу ж наступило полегшення, відповідно через декілька днів він пішов додому. Втім, зона ризику - 50+, 60+. От сьогодні хто поступив, 60+ і 80-річна бабуся. Тяжких переводять у реанімацію.

Так виглядає один із поверхів інфекційного відділення

Карантин послабили і люди розслабились. Мало хто дотримується дистанції, майже не носять маски, у місті є багато місць скупчення людей. Чим небезпечні такі дії?

- Я вважаю, що носити маски важливо у закритих приміщеннях. Якщо на вулиці тримати соціальну дистанцію 1,5-2 метри, то фактично на відкритому повітрі я не бачу потреби носити маску. Я бачу потребу обов’язково у закритих приміщеннях, тому що я бачу, де інфікуються люди – в домашніх умовах або по місцях роботи. Це моя думка. На вулиці і рух повітря є, не стоїть це повітря, сонячні промені, ультрафіолет теж впливає. Вірус довго не живе під ультрафіолетом. Щодо зупинок – півтора метра повинно бути. У транспорті взагалі великий ризик інфікування. Це ж те саме закрите приміщення. Якщо стояче повітря, то ризик заразитись великий. Транспорт – це теж велика небезпека. Плюс масок на вулицях хіба для того, щоб руками не торкатись обличчя, адже це теж великий ризик інфікування.

Скупчення людей на зупинці громадського транспорту у Рівному

Чи є шанси уберегтись від зараження коронавірусом? Як щодо імунітету до хвороби?

- Цілком убезпечити себе від інфікування цим вірусом… Я думаю, що рано чи пізно ми інфікуємось усі. Якщо не буде якоїсь вакцини, специфічний імунітет ми не зможемо виробити штучним шляхом, нам доведеться виробляти імунітет природнім шляхом. Природнім – це перехворіти. Тому що досить великий ризик інфікування, досить тривалий період хворі виділяють збудник, ризик передачі збільшується. У нашому випадку – ми постійно у цьому вогнищі, я теж так думаю, що рано чи пізно хтось буде не дуже обережний і є ризик для всіх працівників. Можливо, вийде відтягнути це у часі. Можливо, буде якесь ефективніше лікування і ми дочекаємося. Все-таки є досвід ведення цих хворих, спочатку ми багато що пробували, боялись, тепер ми знаємо, що чекати, які будуть показники, що контролювати вже більше знаємо.

Щодня Ви перебуваєте у вогнищі боротьби із коронавірусом? Як налаштовуєте себе не боятись заразитись і що нового у роботі із цим вірусом?

- Інфекційні хвороби – в більшості заразні, які передаються через повітря, які передаються заразним шляхом, ми звикли працювати із такими хворими. Нове для нас у те, що до всіх ми одягаємо захисний одяг. Ми переживали вже не одну епідемію, хай, можливо, не з таким ризиком інфікуватись, але було декілька епідемій групу, минулого року кір був, яким ми або перехворіли або щеплені. Ми ж свідомо обирали цю спеціальність. У нас якби навіть стояло питання, що не доплатять тих 300%, я думаю, що з лікарів ніхто би не залишав роботу, тому що ми її обирали не за гроші. Ми вже стільки років віддані цій роботі.

Читайте також