У пресслужбі 104-ї бригади ТрО Рівненщини розповіли історію військовослужбовця Івана на позивний "Маестро". Чоловік є добровольцем. На фронті він - ще із 2014 року.
«Я – доброволець, військовослужбовець Збройних сил України, боєць зенітної батареї 104-ї бригади. З 2014 року я на фронті. Це не просто вибір – це поклик серця, відповідальність перед країною, рідними та побратимами. Війна змінила мене, загартувала, зробила сильнішим. Вона навчила розрізняти справжнє й фальшиве, цінувати прості речі, дорожити кожною миттю життя. Адже війна – це не лише зброя, це насамперед витримка, сила духу, взаємопідтримка. Бути добровольцем – це нести в собі цю силу, навіть коли боляче, навіть коли страшно».
Позивний та його походження
«Цей позивний з’явився у 2014 році, коли побратими почали так мене називати через моє захоплення музикою. Тоді я писав пісні, виконував їх для роти, і якось воно закріпилося. Пізніше, коли мене призначили в екіпаж БРДМ, хлопці самі нанесли напис "Маестро" на бронетехніку. Відтоді цей позивний залишився зі мною».
Музична діяльність
«Я не професійний музикант, а самоучка. Мій стиль – щось на межі шансону та лірики. До поранення активно писав пісні, але після нього бажання творити зникло. Думаю, це ще повернеться».
Служба в армії
«У 2014 році, після Революції Гідності, багато моїх побратимів пішли в добровольчі батальйони. Я теж вирішив не залишатися осторонь і приєднався до батальйону "Горинь". Тоді мені був 21 рік. Загалом я провів на службі шість років».
Навчання та бойовий досвід
«Служба непроста, але тренування необхідні – те, що ми зараз вчимо, рятує життя на полі бою. Це я перевірив особисто у 2023–2024 роках під Бахмутом. Брав участь у боях у 2014 році, коли ми прикривали вихід військ із Дебальцевого. Потім були бої біля Луганське, де я отримав своє перше осколкове поранення. Найскладніше у війні – FPV-дрони. Найбільше мені подобається стрільба, особливо з великокаліберної зброї. У 2014 році мав КПВТ 14,5 мм – чудова зброя, з якою я працював із задоволенням».
Поранення та реабілітація
«У 2016 році під Горлівкою отримав мінно-вибухове поранення: уражені обидві ноги, артерії, нерви, весь лівий бік корпусу. Реабілітація тривала вісім місяців. Ліва нога залишилася частково нефункціональною, але з часом я адаптувався».
Повернення до служби
«Після кожного звільнення з війська я все одно повертався. Працював у лісовому господарстві, але щоразу відчував, що моя справа – тут, у війську. Так було після 2015 року, і так сталося після 2023 року».
Родина
«У мене є дружина та 9-річна донька Аліса. Вона – моє найбільше натхнення і мотивація. Як і всі родини військових, вони з нетерпінням чекають на моє повернення, рахують дні до зустрічі, живуть надією та вірою. Їхня підтримка – це моя сила, а їхня любов – головний стимул продовжувати боротьбу. Навіть на відстані я відчуваю тепло їхніх думок і молитов».
Освіта та плани на майбутнє
«За освітою я лісівник. Зараз здобуваю ступінь магістра, хоча раніше вистачало бакалавра. Але через реформи в лісовому господарстві тепер магістр необхідний. Після війни планую повернутися до цивільного життя та працювати за спеціальністю».
Порада молоді
«Я раджу всім готуватися. Є багато вишколів та військових курсів. Ми всі розуміємо, що наш ресурс не безмежний, і кожному доведеться стати на захист країни».
Подяка
«Дякую тим, хто поруч, тим, хто підтримує, тим, хто бореться. Разом ми здобудемо Перемогу!».