З початку повномаштабного вторгнення військовослужбовець з Рівненщини боронить країну від окупантів. До лав Збройних Сил вступив разом з другом дитинства і так склалось, що наразі обидва служать в одній роті. За період, що провів на фронті, чоловік навчився стріляти з усього - кулемета, гранатомета, а зараз стоїть за новеньким "браунінгом".
Джерело: 63 окрема єгерська бригада ім. Олекса Довбуша
Історія бійця з Рівненщини з позивним "Зять"
"Я з Рівненщини, позивний у мене "Зять". З'явився він через жарт - коли бригада ще формувалася, ми з побратимами пішли в магазин, а нам назустріч - дівчина з мамою, то я й спитав у мами, чи їй зять не потрібен. То мене й прозвали "Зятем"."
Під час одного з обстрілів чоловікові прилетіла міна, як наслідок в нозі залишився осколок. Проте навіть у госпіталі Зять часу не гаяв, відпросився на 2 дні, щоб одружитись.
"Моя дружина Анна - професійний художник, малює портрети, натюрморти, висипає бурштином картини. Її роботи продаються по всій Європі, в Америці. Познайомились ми просто у місті - я побачив красиву жінку, підійшов і заговорив. Коли вона дізналась, що я молодший на 15 років, то була проти стосунків, але я її переконав, що вік коханню не завада. Після госпіталю повернувся до росомах. Тут у мене друг дитинства, з яким ми разом пішли у військкомат, служимо в одній роті. То я собі сказав, що ми разом вернемося додому з перемогою."
Чоловік гордо розповідає, що у них - єгерів настрой бойовий "валим і валим". Після дембеля військовослужбовець планує побудувати гарний будинок, викопати ставок, а біля ставка поставити парилочку. Проте в першу чергу чоловік хоче дитину:
"Але в першу чергу зробимо дитину - маленьку кучеряву дівчинку. Буде сестричка доньці дружини, яку я виховую як рідну.А ще візьму свою роту росомах і поїдемо на рибалку й шашлики, днів п'ять гарно посидимо з палатками. Більшої винагороди нам і не треба!"