50-річний «робочий» ювілей відзначила інспекторка з кадрів Рівненської Центральної міської лікарні Надія Моцнюк.
Про це повідомляють на Фейсбук-сторінці лікарні.
Як зазначається, на роботу в міську лікарню вона прийшла в 1971 році, рік працювала на посаді молодшої медичної сестри у відділенні офтальмології. Далі закінчила Рівненський кооперативний технікум і у 1975 році була прийнята інспектором з військового обліку, а 1981р. переведена на посаду старшого інспектора з кадрів.
- Як і зараз, так і колись роботи завжди вистачало. На військовому обліку перебували усі лікарі, медичні сестри лікарні. Часті прискіпливі перевірки з міського військкомату були звичною справою, а потім регулярні звіти по кадровій роботі, переведення, накази, зарахування.
Серед подій минулого згадується: як приймали корейську делегацію, багато спілкувались, їздили усім колективом на різні змагання, як от з цивільної оборони (для цього формувались великі виїзні бригади). Завжди за приклад була постать Володимира Чумакевича – людина з великою душею, спеціаліст у своїй справі. В пам’яті про нього тільки добрі, світлі спогади, - йдеться у повідомленні.
На запитання у чому ж секрет успішної роботи, на її думку, відповідає: «Завжди залишатись людиною в будь-яких обставинах, не ставити вперед власне «я», а мати відповідальність перед тими людьми з якими працюєш». …«Люблю свою роботу, працювати з людьми, допомагати у різних питаннях, в яких компетентна. У цьому колективі виросла і все життя пропрацювала. І вдячна Богу, що так склались обставини, час звів мене з усіма людьми на моєму шляху. Можливо комусь і «поганою» була, але завжди намагаюсь у житті робити так, щоб було як краще, допомагати у чому я знаюсь»...
За роки роботи отримала похвальні грамоти та відзнаки та одна з них найвищого рівня від Міністерства охорони здоров'я України.
А ще пані Надія автолюбитель з 30 річним стажем водіння. Завжди любила дорогу та подорожі, природу. Як жартує вона сама: «Старість мене вдома не застане». Каже, що їй дуже допомагає по життю віра та підтримка вірних друзів, яких багато подарувала їй доля. Для неї важливо, щоб люди цінували довіру один одного, правду і справедливість. На запитання, що ж таке щастя, відповідає просто: «Це мої діти, внуки, друзі і моя робота. Це моє і натхнення і сила». Надія Анатоліївна переконана, що успіх чекає тих, хто вірить у себе, наполегливо прямує до мети з вірою в краще.
