21 червня в Україні відзначають професійне свято усі працівники медичної сфери. З цієї нагоди ми вирішили поспілкуватися із завідуючим навчального тренувального відділу екстреної медичної допомоги у місті Рівного, Андрієм Стахнюком.
Цю посаду пан Андрій обійняв у березні цього року. До цього працював санітаром, фельдшером, лікарем. У професії вже більше 17 років - закінчив університет у 2003 році. Хоч наразі посада не передбачає безпосередньої виїзної діяльності, пан Андрій все ж інколи їздить на виклики. Каже, що останнім часом не багато можливостей для цього, адже і вдома треба бувати.
Зараз штат станції складається із 7 осіб - це лікарі і фельдшери. Як тільки пан Андрій прийшов працювати на станцію, був шокований побаченим.
"У невеликому приміщенні сидять 30 людей у верхньому одязі, без переодягання і лежить манекен. Так проходили навчання. Я був трохи шокований, хоча я це знав і бачив сам. У людей на обличчі було написано: «ми хочемо додому». Я зрозумів, що потрібно зробити, щоб це місце було комфортним. Я віруюча людина і прийшов до наших пресвітерів - п’ятидесятники і баптисти відгукнулись. Також торгова марка «Щедрик». І таким чином нам вдалося розпочати ремонт до карантину і на сьогодні вже є результати", - ділиться успіхами лікар.
Серед здобутків Андрія Стахнюка - два проекти Громадського бюджету, які він виграв у минулому році. Це три дефібрилятори, які будуть закуплені на місто - вже йде тендер. Також, вже куплені нові сучасні манекени. Це все входить у програму навчання "Порятунок життя" для медиків та людей, які не володіють навичками надання першої допомоги.
"Порятунок життя"
За словами пана Андрія, врятують пацієнта чи ні - часто залежить від домедичної допомоги, яку йому нададуть. Далеко не всі знають навіть ази такої допомоги.
"Ось був випадок, у дитячому таборі всі діти в їдальні були, через вікно залетів шершень і сів на шапку хлопчику. Всі почали реагувати, сміятися і дівчинка подавилася шматком їжі у цей момент. Всі розгубилися і не знали що робити. Вона задихалась. Один із хлопців підійшов і вдарив по спині, акуратно вивів об’єкт із дихальних шляхів. Тобто, люди не знають навіть азів як діяти, а один прийом може врятувати людині життя", - розповідає працівник швидкої.
За словами пана Андрія, основна проблема - це навички. Людина може прочитати інформацію і мати знання, однак використати на практиці їх не зможе. Щоб ці навички були, потрібно постійно вчитись, мати обладнання, умови. Це необхідно як звичайним людям, так і медикам.
"Тут старі манекени, а нам потрібні сучасні, на які можна наносити справжній бойовий розряд. Найголовніше – отримати ефект аутостресу. Це стрес, який діє на благо. Через те, що медик розгубився чи не мав навичок роботи з конкретним дефібрилятором, може бути трагедія", - говорить лікар.
"Ті смерті, на які ми можемо повпливати - ми повинні впливати. Ми повинні боротись" - наголошує пан Андрій.
Будні медика на "швидкій"
За словами Андрія Стахнюка, день працівника швидкої після впровадження медичної реформи, дещо змінився. Зокрема, медикам роздали телефони та планшети.
"Я приходжу на роботу і відмічаюсь. Мене бачить диспетчер викликів. Я розписуюсь у журналі, що я беру наркотичні препарати під свою відповідальність. У нас з 1 квітня є планшети – я реєструюся і входжу в систему. Система бачить, що ми вже готові до роботи. У нас п’ять спеціалізованих бригад, які виїжджають на тяжкі випадки: людина помирає, судоми, ДТП. Вони виїжджають зі станції на вулиці Котляревського", - розповідає лікар.
Під час чергувань медиків підстерігають різного роду ризики. Пан Андрій розповідає, що сам не раз був у небезпеці. Особливо, коли на місці виклику виявляють люди у нетверезому стані або кримінальні елементи.
"Якось у тюрмі на нас була спроба нападу. Нас викликали у тюрму допомогти. Там був ув’язнений, він був збуджений, була демонстративна поведінка. Він вирішував свої проблеми із працівниками тюрми. Він почав нам грубити і придиратися. Хотів битися з нами", - згадує Стахнюк.
Працівники швидкої не мають засобів захисту, які можна використати у такій ситуації. На питання, чи потрібні такі засоби, лікар відповідає - "щоб зробити собі додаткову роботу?".
"Був випадок, коли приїхала бригада із двох жінок – лікарка і фельдшерка – до жінки, у якої було 28-30 тижнів вагітності. Їх закриває у кімнаті п’яний батько цієї жінки. Він після Афганістану. Він ходив там із рушницею. Викликали поліцію", - додає медик.
Був випадок, коли лікарку станції побили на виклику. Це сталося кілька років тому. За словами пана Стахнюка, вона довго лежала у лікарні з гематомами та синяками по всьому тілу. Відповідальність за такі порушення мізерна, а держава лікарці нічого не компенсує.
Лікар каже,що хотів би, аби було покарання для людей, які загрожують безпеці медиків. Адже, люди мають відчувати якусь відповідальність, і що це не зійде їм з рук.
Фінансова складова роботи фельдшерів
Андрій Стахнюк розповідає, що наразі українські машини швидкої допомоги забезпечені у достатній мірі. Медики мають можливість надавати спеціалізовану допомогу та реанімувати пацієнтів. Однак, є проблема із транспортом.
"Не вистачає машин. І, знову ж таки, навички роботи на цих машинах і обладнанні не завжди на висококому рівні. У нас також бракує водіїв. Всі водії пенсійного віку. Який молодий чоловік прийде, якщо в нього сім’я та діти, працювати за 4500 гривень? Ще й з таким графіком, нічні зміни та ризики, про які ми говорили", - бідкається пан Андрій.
За його словами, багато колег вже пішли із професії саме через фінансовий аспект. Лікарі їдуть закордон - часто у Польщу, де оплата вища і мова не така складна.
"Закінчується ентузіазм. Людям треба годувати сім’ю. Є вигорання професійне. Крім того, якщо ти не бачиш підтримки від суспільства і від влади, то бажання чогось прагнути відпадає. Ось у мене був крик душі – де брати гроші на навчання. Ось ці курси тренінги – один коштує 1400 гривень. Інструкторський курс коштує ще 1400 гривень. Це треба було їхати у Тернопіль, платити за дорогу, за проживання і харчування. Інший курс коштує 5500 гривень. Аналогічно, треба три дні жити і харчуватися десь. Це наша ініціатива, тому спонсорів ми шукали самі", - розповідає медик.
Пан Андрій зізнається, що і у самого були думки покинути роботу. Тим більше, що неодноразово кликали працювати закордон.
"Бували моменти, коли хотілось просто лишити все через своє безсилля. Коли бачу міжнародний, європейський рівень, як у них це все відбувається. Однак, я полюбив цю професію і не бачу себе у іншому місці. Ми не голодаємо, але мені приходиться тримати господарство. В мене є поросята та качки", - ділиться лікар.
"Працювати на "швидкій" - морально важко"
Професія фельдшера та лікаря швидкої медичної допомоги є психологічно не простою, адже щодня на викликах люди бачать картини страшних ДТП, трагічних смертей та каліцтв. Медики докладають неймовірних зусиль,щоб допомогти постраждалим людям, але це не завжди реально.
Пан Андрій розповідає, що для того, аби звикнутися із подібними реаліями, необхідно багато часу, досвіду та емоційних стресів. Коли медики після академії чи вузів приходять на роботу, вони не мають жодної моральної підготовки до подібних картин. Саме тому Андрій Стахнюк хоче навчати їх емоційній стабільності на манекенах, а не в реальному житті, де помилка лікаря може коштувати дуже дорого.
"На швидкій працюють специфічні люди. Вони так захоплені роботою, що здатні існувати у таких умовах. Інколи приходять до мене: «не витримую». В лікарнях простіше. Але мені, до речі, в лікарні тяжко – мені потрібен рух. Я з дитинства захоплювався цим, навчався у біологічному класі. Просто було бажання допомагати. Мабуть саме це і рухає – бажання допомагати людям", - міркує медик.
Додає, що часто люди вважають, що медики черствіють. Із цим твердженням чоловік не погоджується, адже якщо лікар буде звертати на все увагу, то нормально прцювати ніколи не зможе.
"Я пам’ятаю виклик був – жінка на 7-ому місяці вагітності, вона вибігла і кричала нелюдським голосом. Я спочатку подумав, що вона задихається. Вона не могла нічого сказати. Я її просто емоційно вимкнув потім. Довелося голосно сказати: «замовкни». Це була паніка. ЇЇ чоловік, нещодавно одружились, помирав, вже посинів. Вона була шокована. Потім прибігла її мати, вона допомогла забрати її звідти, щоб у нас була можливість розібратися в чому справа і допомогти чоловікові. Я не маю права відволікатись на це. Зрештою, ми хлопця врятували", - пригадує історію колишній фельдшер.
Нюанси роботи, які дратують медиків "швидкої"
1. Коли викликають бригаду швидкої до п'яної людини, якій не потрібна допомога. За словами пана Андрія, люди часто навіть не намагаються дізнатись, чи справді людині погано.
"Бачать, що лежить чоловік, Просто підійти до нього і спробувати розбудити, спитати, чи потрібна йому допомога. Люди цього не роблять. Можуть з вікна побачити щось і викликають нас – ідіть подивіться, що там", - коментує лікар.
2. Люди не чітко пояснюють, де саме знаходиться пацієнт. Медик розповідає, що бували випадки, коли людина каже диспетчеру, що пацієт біля магазину, а на вулиці чотири магазини. У таких випадках бригада втрачає дорогоцінні хвилини.
3. Якщо пацієнтові вже не потрібна допомога - потрібно зателефонувати і відмінити виклик. Пан Андрій пояснює, що інколи люди викликають бригаду, а коли медики вже на місці і у повній "боєготовності", то виявляється, що пацієнт встав і пішов. Це все - витрачені кошти державного бюджету на виїзд бригади швидкої допомоги.
4. Безвідповідальність і невдячність людей. Зачасту, за словами лікаря, люди навіть не хочуть розібратися у ситуації. Адже викликати "швидку" простіше.
"Інколи викликають, щоб просто проконсультуватися, зняти ЕКГ або кардіограму. Щоб не йти у поліклініку. В цей час якісь люди можуть справді потребувати допомоги, але вільних медиків не буде", - пояснює пан Стахнюк.
5. Люди обманюють диспетчера швидкої або ж не чітко пояснюють, які саме симптоми у пацієнтів. Інколи такий обман може коштувати лікареві здоров'я.
"Було, що бригаду викликали з приводу шлункової кровотечі, а вони приїжджають – там COVID-19. Він каже: «я знаю, що якби прямо сказав, то ви б не приїхали». Ніякої відповідальності вони за це не несуть. Там у пацієнта симптоми – дихальна недостатність. Бригада виїхала без захисних засобів, адже виклику на коронавірус не було, вказали, що контакту з інфікованим не було", - ділиться шокуючими фактами лікар.
Андрій Стахнюк розповідає, що найбільше хотів би, аби громадяни стали свідомими і почали цінувати роботу медиків швидкої допомоги. Адже лікарі тяжко працюють задля того, щоб врятувати якомога більше життів, жертвують власним емоційним станом, здоров'ям, а інколи - ризикують життям.
