Цього року до Рівного з Токіо приїхали відразу три олімпійські медалі, які завоювали рівняни. Це стало неабияким досягненням для нашого міста, тому за ініціативи секретаря Рівнеради Віктора Шакирзяна обом спортсменам присвоїли звання почесних громадян Рівного. Один з них – Олег Омельчук. Чим живе рівнянин, і як його підтримує рівненська влада, далі у нашому матеріалі.
- Отже традиційне питання про те, як Ви прийшли до цього виду спорту і в скільки років почали тренуватися ?
- Спортом я почав займатися у шкільному віці, це був 7-клас. Завдяки моєму тренеру і наполегливим заняттям вже через два роки я зміг скласти нормативи кандидата в майстри спорту, а ще через рік на майстра спорту. Після цього я почав їздити на Чемпіонати України, і зовсім скоро потрапив до складу збірної команди України.
- Фактично все Ваше життя - шлях до Олімпійських ігор. Нині Ви бронзовий призер, як почуваєтесь у цьому титулі?
- Я повернувся додому морально виснаженим і тільки трішки відпочивши я нарешті усвідомив, що в нас є медаль. Але довго насолоджуватися цим відчуттям не можна, потрібно аналізувати і працювати над результатом, якщо хочеш стати чемпіоном. Скажу більше, кілька місяців відпочину і повернусь готуватись до наступної Олімпіади. Це п’ять годин стрільби щодня, і ще трохи часу для фізичних вправ на витривалість. Думаю я зможу привезти до Рівного ще одну медаль.
- Нещодавно на день міста, за поданням секретаря Рівненської міської ради Віктора Шакирзяна Вам присвоїли звання почесного громадянина Рівного. Також, ми знаємо, що раніше Ви зверталися до нього з питання асфальтування вулиці. В цьому контексті, хочемо запитати, коли Ви, як спортсмен відчували найбільшу підтримку влади міста, яке прославляєте в усьому світі?
- Скажемо так, мені приємно, що нинішні влада вітає з досягненнями, цікавиться чим можуть допомогти, і допомагає. Головне, що не приходиться випрошувати, і оббивати пороги кабінетів у пошуках рішення проблем. Дуже задоволений тим, як швидко відгукнувся Віктор Володимирович на прохання заасфальтувати дорогу на вулиці «спортсменів». Так її називають, бо тут, свого часу, виділити вісім земельних ділянок саме для спортсменів. Тому думаю не тільки я, а й мої сусіди розділяють цю вдячність.
І звісно не можу не сказати про допомогу, яку надавав покійний мер Чайка Віктор Анатолійович. У ті часи, були зовсім інші умови, і їздити на змагання було вкрай затратно: ми возили з собою крупи, які були нашим сніданком і вечерею. Тому його допомога була дуже відчутною.
Зараз мене радує, що молоді керівники, зокрема і пан Віктор цікавляться станом спорту, матеріальною базою спортивних шкіл і шукає можливості ремонтувати і будувати щось нове. Ми жили в інший період, коли спорт був чи не єдиним дозвіллям для молоді. Зараз, в час гаджетів боротися за прихильність дитини до спорту стає все важче і потрібно створювати комфортні умови для тренувань.
Спілкувалася Андріана Пинів.
