На офіційній сторінці 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського ВМС ЗС України сьогодні зранку було опублікувано звернення з Маріуполя. У ньому сказано, що в підрозділу закінчуються боєприпаси, ситуація дуже складна, підтримки немає.
Інформує "Новинарня".
Наразі зв'язок із пресофіцером бригади втрачений, військовослужбовець, який веде ФБ-сторінку бригади, підтвердив, що її не зламано.
Автором тексту є один із вищих офіцерів 36-ї бригади. Це не офіційна позиція військової частини, а “лист морського піхотинця”, через якого здійснювався зв’язок із підрозділом і який описує реальний стан справ в обороні Маріуполя морськими піхотинцями.
“Дорогий український народе. Ми – 36-та бригада морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського, не зрадивши присяги 2014 року вийшли з Криму і продовжували гідно виконувати завдання щодо оборони України.
З початку війни ми вже 47 діб захищаємо Маріуполь. Нас бомбили з літаків, нас обстрілювали з артилерії, танків та інших вогневих засобів. Ми гідно тримали оборону, роблячи неможливе. Але будь-які ресурси мають властивість закінчуватися.
За час бойових дій нам один раз передали 50 122 снаряди, 20 мін та трохи “енлавів” і “Старлінк” Ілона Маска – спасибі, Ілоне, він витримав чимало авіаударів і досі працює. Більше нам нічого не передали.
Без Б/К (боєкомплекту – “Н”), не маючи можливості оборонятися, противник поступово відтіснив нас на завод “Азовмаш”, оточив, скував вогнем, і тепер намагається нас знищити.
Був варіант привести до нас резерви, щоб посилити і продовжити оборону. Були варіанти бригаді зробити прорив та вийти до своїх військ. Ми доповідали про це в ОТУ “Схід”, і вони починали планувати операцію. Содоль, Делятицький намагалися щось зробити, але їх старші штаби завертали. Ми повідомляли про це в ООС, вони говорили “тримайтеся, ми працюємо”, обіцяли вертоліт, котрий так і не прилетів. Ми розмовляли з головнокомандувачем, котрий пообіцяв деблокаду.
Ми розмовляли з Гарантом, котрий гарантував нам або політичне, або військове вирішення ситуації.
Понад місяць морпіхи воювали без поповнення боєприпасів, без їжі, без води, мало не сьорбаючи з калюжі, та гинули пачками. Гора поранених складає майже половину бригади. У кого не відірвані кінцівки і можуть ходити – повертаються до строю. Піхота вся загинула, і стрілецькі бої ведуть артилеристи, зенітники, зв’язківці, водії та кухарі. Навіть оркестр. Гинуть, але борються. Ми поступово закінчуємося.
Мудрі генерали радять забирати боєприпаси у противника. Напевно, не вимерли ці совкові паркетники, тому багато народу за них помре дарма. Були шанси. Були можливості, але через боягузтво повідомляти по вертикалі вони не реалізовані. З нами вже ніхто не хоче спілкуватися, бо ми списані.
Сьогодні буде, напевно, крайній бій, оскільки БК не залишилося. Далі – в рукопашну. Далі для деяких смерть, а для деяких – полон.
Дорогий український народе. Я не знаю, що буде далі, але я дуже тебе прошу згадати морських піхотинців добрим словом. І незалежно від того, як будуть розвиватися далі події, не говоріть погано про морську піхоту.
Вони зробили все можливе та неможливе.
Бо ми ВІРНІ ЗАВЖДИ!