Прикордонник-зв'язківець "Шустрий" з Рівненщини пригадав спогади про Бахмут.
Як зазначається, фронтова історія «Шустрого» почалась з курйозу: він приїхав до прифронтового міста налагоджувати зв'язок, а за кілька годин опинився в Бахмуті.
«Мало того, почався обстріл і мене там залишили. Так я провів свої перші 5 днів у Бахмуті з незнайомими мені українськими захисниками, які швидко стали побратимами, бо навіть рушником зі мною одним ділилися», - каже воїн.
Місто вразило Олександра. Далекий від військової служби він вперше на власні очі побачив наслідки роботи ворожої авіації: влучання було за кілька кілометрів від укриття військових, а з вуха побратима від вибуху пішла кров. Тоді Бахмут вітав нового прикордонника алеєю троянд, а через тиждень перебування від неї не залишилося і сліду.
У Бахмуті «Шустрий» освоївся швидко. Воїнові допоміг планшет. В онлайн-картах він орієнтувався добре, тому часто залучався до евакуацій. Їхав як провідник, а доводилося витягувати поранених і загиблих з поля бою під шквальним вогнем. Тоді зв'язок відходив на задній план, треба було забрати побратима.
Олександр каже, що там все схоплюєш на льоту. Бувало, що доводилося одразу бинтувати і тягти до машини, ще й відстрілюватися у відповідь. Намагалися забирати всіх, тіла теж, бо це ж побратими.
В укритті «Шустрий» знаходився вкрай рідко, адже лінії зв'язку постійно страждали від обстрілів. То кабель десь перебило, то техніку прильотом знищило. Брав усе необхідне, надійний побратим був водієм, і їхали, бо без зв'язку в зоні ведення активних бойових дій не вижити.
По місту військові пересувалися без броні. Із транспортом було скрутно, бо його постійно нищили удари ворожої артилерії та мінометів. Доводилося швидко ремонтувати своїми силами і з підручних засобів усе, що знаходили в закинутих гаражах чи просто на вулицях. Це було непросто, адже весь час із неба за військовими спостерігала «ворожа пташка». За словами Олександра, окупанти дуже добре оснащені БпЛА, їхні дрони не залишали в спокої українських захисників ні вдень, ні вночі.
«Вони бачили і чули все, були там давно, знали всі ходи-виходи, як пролізти, звідки напасти. Коптери їм в цьому дуже допомагали. Один не відлітав зі спостережного пункту, поки його не міняв інший», - пояснює прикордонник.
Не оминула «Шустрого» і стрілкова практика на позиціях та участь у вуличних боях. Каже, на позиції заступав неодноразово, бо було нікому, а хлопців потрібно було міняти. Крайній вихід міг стати для групи останнім. Зараз про нього військовий згадує з посмішкою, а коли зрозумів, що вночі переплутав позицію і стояв на локації окупантів, було не до сміху.
«Ми мінялися в сутінках. До позиції йшли пішки, планшет ховали, бо вночі він світиться, як новорічна ялинка. По звичайній карті дісталися, зайняли спостережний пункт. Зранку отримали команду зніматися. По дорозі назад зустріли своїх побратимів. А вони на нас, як на привидів дивляться, кажуть: «Ви на ворожій позиції були». Як нас там не помітили і як свої ж по нас вогонь не відкрили, досі не знаю», - розповідає військовий.
За рік служби Донецький прикордонний загін став для Олександра другим домом. Після перемоги «Шустрий» планує залишитися з побратимами. Каже, в армії – сподобалося, бо все чітко і зрозуміло, варто тільки сумлінно виконувати свою роботу.
Військовий не так давно повернувся із зони ведення активних бойових дій, а вже знову рветься на фронт: «Час міняти побратимів, бо вони там засиділися. А всі повинні відновитися і перепочити».
