Дружина полоненого морпіха Олексія Волошнюка Катерина Сипко чекає його повернення на Рівненщині, куди вона евакуювалась із Донеччини.
Військового взяли у полон на заводі ім. Ілліча у Маріуполі у квітні минулого року. Відтоді зв'язок з Олексієм обірвався.
Про це повідомляє Суспільне.
Олексій Волошнюкслужить у 501-му батальйоні. У полоні військовий перебуває упродовж дев'яти місяців.
"Останній раз я чула його 5 березня 2022-го року. А бачила я його взагалі останній раз у листопаді 2021 року", — розповідає пані Катерина.
Вона додає, що 28-річний морпіх Олексій Волошнюк у війську з 2017-го року:
"Він підписав контракт і служив по 2020 рік, три роки. Потім у нього був перепочинок. А коли вже він почав підозрювати, що все ж таки війна буде, то в листопаді підписав контракт і потрапив саме у 501-й батальйон морської піхоти".
Свою ротацію військовослужбовець розпочав у грудні 2021 року. Тоді разом з побратимами обороняли Широкине. А коли розпочалась повномасштабна війна, воїни 501-го батальйону одними з перших прийняли бій та стали на оборону Маріуполя.
"У березні вони були вимушені переміститися на завод Ілліча. І там коїлись страшні речі. Їх обстрілювали усім, чим тільки можна було. Авіабомби, снаряди — все. І найстрашніше те, що на заводі Ілліча не було таких бункерів і бомбосховищ, як на Азовсталі, тобто переховувались вони в підвалах", — каже жінка.
Чоловік телефонував Катерині рідко. Наприкінці березня їй прийшло повідомлення від побратима Олексія. Він просив передати дружині, що живий.
"Вони лишилися і далі боронили місто, просто до останнього. Не було підвозу боєприпасів, їжі. У багатьох чоловіків просто шлунки боліли. Вони, що знаходили, те і їли", — розповідає Катерина Сипко.
Катерина з Олексієм до повномасштабної війни жили у селищі Новодонецьке на Донеччині. Однак через постійні обстріли жінка разом з матір'ю виїхала до Млинова. Тут проживають у будинку бабусі.
"Він від самого початку застерігав мене про небезпеку. Наполягав на тому, щоб я їхала. Евакуювались ми страшно, тому що оголосили загальну евакуацію і багато вже повиїжджали на той час. І це просто, як в Чорнобилі, мабуть — пусті вулиці й повна тиша, нічого не працює", — розповідає дружина полоненого.
У Млинові Катерина знайшла роботу. Вона працює адміністраторкою у спортивному залі, а увесь вільний час збирає інформацію про чоловіка. Розповідає: про те, що Олексій у полоні, дізналась від його побратима:
"У полон він потрапив 4 квітня. Десь 5 квітня мені зателефонував його товариш і спитав, чи бачила я відео, де їх брали в полон кадирівці. Я почала передивлятися, вдивлятися в кожне обличчя полоненого, щоб дізнатися, що з Олексієм".
Катерина Сипко каже: від Червоного Хреста очікує наполегливіших дій та кращого виконання своїх обов'язків.
"Хотілося б щоб Червоний Хрест трохи був наполегливішим у своїх діях. Зараз вони обіцяють, що будуть якось відвідувати ці СІЗО, де утримуються полонені. Все одно, це недостатньо наполегливо. Вони, куди їх пускають, туди вони заходять, але в деякі СІЗО їх не допускають, хоча там все одно наші хлопці", — розповідає жінка.
У полон Олексій Волошнюк потрапив разом із Мар'яною Мамоновою.
Після звільнення у вересні військова медикиня розповіла Катерині про поранення чоловіка.
"У нього три уламки в правій нозі й один уламок у нього під оком. Воно заросло трохи й цей уламок стирчить. Він йому заважає і я писала в координаційний штаб вже два листи з цими доказами, що він дійсно поранений. І я прошу, щоб його ставили на першочерговий обмін", — розповідає Катерина Сипко.
Дружина полоненого морпіха найбільше мріє аби 29-й день народження Олексій зустрів вдома.
"По-перше, найбільше мрію зустріти його у найкоротший час, по-друге, хочу, щоб свій день народження він зустрів у колі своєї сім'ї, а не на холодній койці. Я просто хочу, щоб він був поряд, щоб він був у безпеці", — каже жінка.